TextBook – Бо я іменно Леонову доньку люблю і радше вмру, аніж вона мала б бути не моя.
Рифка зірвалася на рівні ноги. Слова Готліба були для неї немов сильним, пробуджуючим ударом.
– Се не може бути! – сказала вона міцно.
– Те мусить бути! – сказав Готліб з притиском.
– Але як же ти можеш її любити?
– Але як ви можете її ненавидіти?
– О, я їх усіх ненавиджу, до смерті ненавиджу: і того Леона, і твого батька, і її, – усіх, усіх тих, що для грошей відрікаються життя і сумління, та ще й других потопляють враз із собою в тій проклятій золотій калюжі!
– Але що ж вона вам винна? А впрочім, мамо, ви любите мене, свою єдину дитину?
– Чи ще можеш питатися?
– І бажаєте мойого щастя?
– Більше, ніж собі самій.
– Ну, то зробіть то, о що вас буду просити.
– Що зробити, синку?
Хвилевий вибух давньої енергії швидко погас в душі Рифки, і вона знов сіла, безвладна і отяжіла, як була перед хвилею.
– Підіть самі до Леона, поговоріть з ним, уладьте, умовтеся, щоб ми якнайшвидше заручилися, уладьте моє щастя!
– Твоє щастя, синку?… Добре, добре! – сказала Рифка, небагато розуміючи його мови.
– Так, мамо, моє щастя! Вставайте, розрушайтесь, ходіть!
– Куди, синку?
– Адже ж кажу вам – до Леона.
– До Леона? Ні, ніколи!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Борислав сміється » автора Франко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XV“ на сторінці 3. Приємного читання.