Розділ «IV»

– Давай ще трохи вiдпочинемо, – порадила Аглая, лягаючи на траву. – Можна й наших попередити.

Вона крикнула своїй компаньйонцi, щоб та взяла з неї приклад i теж посидiла десь там зi своїм кавалером. Тьотя Клава й Вовчик погодились i зупинились на тому ж таки високому березi, крокiв на двадцять далi. Тодi Аглая пiдсунулась ближче до кручi й сказала:

– Наш новий знайомий подiляє твої погляди?… Я говорю про товариша Вовчика.

– Якi ти погляди маєш на увазi? – спитає Карамазов.

– Ясно якi – тi, що ти з ними знайомив мене на пароплавi в нашу першу зустрiч i потiм майже кожного вечора чiпаєш їх.

– Ти говориш про iдею вiдродження моєї нацiї?

– Так. Я говорю про нацiональну романтику.

Карамазов покривився: мовляв, вiн нiчого не має спiльного з тим, про що говорить вона, це їй вiн уже декiлька разiв говорив, i, значить, треба бути бiльш обережним iз такими термiнами.

– Ми говоримо на рiзних мовах, – сказав вiн. – Iдея вiдродження моєї нацiї – ще раз повторюю – нiчого не має спiльного з нацiональною романтикою.

Аглая усмiхнулась i положила на свої колiна голубу парасольку.

– Хай буде по-твоєму,. – сказала вона, – та як же з Вовчиком?

– Мiй друг не тiльки не подiляє цих поглядiв, але й взагалi далеко стоїть вiд усякої полiтики.

– I все-таки ти такий шматок м’яса можеш вважати за свого друга?

– А чому ж нi? Хiба в ньому не може бути гарних людських початкiв?

– М’ясо завжди залишається м’ясом, – енергiйно сказала Аглая. – Ї в м’ясi нiяких людських початкiв не може бути.

Вона так уважно подивилась на свого кавалера, нiби хотiла загiпнотизувати його.

– Це теж справедливо, – сказав Карамазов. – Але з Вовчиком я все-таки не можу не дружити.

– Шкода! – кинула Аглая й взяла резонерський тон. – Треба бути послiдовним навiть у дрiбницях. Здається, Толстой говорив колись, що найважче полюбити ближнiх. Я думаю, що багато важче їх же таки зненавидiти справжньою ненавистю. Тiльки тут можна показати неабияку волю i, коли хочеш, вiдвагу… Ти їх, здається, високо ставиш?

– Ти гадаєш, що менi бракує волi i я не можу бути вiдважним?