Розділ «2. Пісня перва (част. 2)»

Лічила мужові за пятдесят вона.

Не треба довго в нас таких мужів шукати,

Та лучче б, думаю, двох, ніж одного мати

По двадцять і пять год, ой надто в тих краях,

Де сонечко пече мужаток так, що страх.

«Мі vien in mente», се й пречисті жени знають:

Бо мужа в тридцять год на інших прекладають.

LХІІІ

Скажу по правді, се сумна, та й вельми, річ.

А винен хто тому? От та захмарна ніч,

Що бренну нашу плоть, мов горен глину, палить,

Пече під спеку так, мов чорт у пеклі варить.

Хоч постуй, хоч молись, плоть бренна-немічна, —

І душу праведну хапає сатана.

В людей се любощі, у бога перелюбство,

А ксьондз шепче, що тут боротись буде – glupstwo.

LХІV

Щасливі сіверці! От там вона, мораль!

Там добродітелі чистіші, ніж кришталь.

На холод випруть гріх нам голий, без усього.