Розділ «3»

– На рахунок старої ролі дівчинки-помагайки я зрозуміла. Але, якщо можна, конкретніше.

– Ти повинна знайти серед свідків «маяка» [9]. А ще потрібно буде багато спілкуватись. Розпитувати, акуратно підсаджувати на ритм [10]. Збирати інформацію. А може й ще дечого.

– Чого саме?

– Думати, аналізувати.

– Ще що?

– Трошки попрацюєш медіумом.

– …?

– Ти ж вмієш відчувати той холод.

– Я не лізтиму у петлі, – Sаню пересмикнуло. – Ні-за-що! Навіть не сподівайся. Краще нарий в ком’юніті якого-небудь голодного екстрасенсика.

– Дякую за пораду.

– Прошу.

– Тобі не треба буде нікуди лізти. Мені достатньо, щоби ти відчула залишкові енергії в місцях і предметах.

– Залишкові енергії? – недобро примружилась Sаня. – Відколи це ти перейшов на довбаний страусячий сленг? [11]

– А як тобі більше подобається: «сліди», «тіні»?

– Наставник казав «тіні».

– Гаразд, тіні.

– У моєму виконанні, пане Ярковський, тіні дорого коштують, – дівчина відкинулась на бильце стільця, по-котячому потягнулась усім тілом.

– Оце вже ділова розмова, – посміхнувся син нумізмата. – Отже, почнемо зі списку присутніх восьмого травня. До речі, саме восьмого травня тисяча п’ятсот п’ятдесят першого року померла королева Барбара. Нічого випадкового.

– Маєш список в електронній формі?

– Ні, лише на папері, – Ярковський витягнув блокнот.