Існує потреба в організації Скіфського скансену, що репрезентуватиме яскраву сторінку історії нашої країни. Оптимальним чином для цієї потреби може підійти частина території Більського городища на річці Ворсклі – найбільшого міста Європи першої половини І тис. до н. е., довжина валів якого сягає 35 км, висота перевищує 10 –12 м. (Археологи відстоюють версію про ототожнення цього городища зі славнозвісним дерев'яним містом Гелоном*6, описаним Геродотом у V ст. до н. е.) Діяльність подібного скансену треба розвивати в руслі пропагування активного кінного туризму й анімаційних фестивалів за участю членів українських клубів історичного фехтування.
*6: {За результатами систематичних археологічних досліджень, архітектур* ний вигляд і життя легендарного міста Гелона художньо змальовані в історичному романі M. Рутинського "Сини Бори стена".}
І, зрештою, якщо Україна є "дитям" найбільшої середньовічної держави Європи – Київської Русі, то існує потреба належним чином знайомити й репрезентувати нашу квітучу давньоруську спадщину як іноземним, так й українським туристам.
На наше переконання, доцільно організувати щонайменше два давньоруські скансени: Тустань і "Замок князя Володимира Великого".
Уся необхідна проектна документація щодо відродження унікальної наскельної давньоруської фортеці Тустань у Карпатах біля с. Урича на Львівщині вже розроблена дослідником пам'ятки – археологом Михайлом Рожком. Цей скансен має вигідне транспортне розташування, завдяки чому притягуватиме до себе масові туристичні потоки рекреантів, які відпочиватимуть в Карпатах і курортних закладах Трускавця, Моршина й Схід ниці, а також значну частку українських та іноземних туристів, які приїжджатимуть на кілька днів у Львів.
І, певна річ, повноцінний давньоруський скансен з усіма елементами туристичної анімації варто організувати на околиці Києва, зорієнтувавши його турпродукт на самих киян (уїк-ендові виїзди з дітьми) та численних гостей столиці України. Гадаємо, оптимально для цієї мети підійде грандіозне давньоруське городище літописного Білгорода – резиденції князя Володимира Великого – ус. Білогородці (22 км від Києва). Тут над річкою Ірпінь збереглися потужні укріплення – рів і вал заввишки 10–12 м, вздовж гребеня якого тягнулася фортечна стіна-забороло заввишки 4–5 м з дерев'яних зрубів, заповнених цеглою-сирцем. Велич збережених укріплень ілюструє така цифра: від урізу річки Ірпінь до вершини валів князівського замку-дитинця – 60 м скосу крутістю близько 60°.
У X –XI ст. Білгород був одним з найбільших міст Київської Русі і за своїм розміром (120 га) перевершував такі давньоруські міста, як Чернігів, Переяслав, Галич, і не поступався перед багатьма середньовічними західноєвропейськими столицями. Він був головною богатирською заставою князя Володимира Красне Сонечко, де постоєм стояв гарнізон новгородців на чолі з билинним Альошею Поповичем. Тож саме тут, після організації анімаційно-історичного скансену, мають "ожити" й розважати туристів знайомі усім нам з дитинства персонажі давньоукраїнських билин "Київського циклу", ґрунтовно опрацьованих сучасним українським дослідником і письменником Валерієм Шевчуком.
Креслення історичних реконструкцій літописного Білгорода підготовлені завдяки багаторічній праці Білгородської археологічної експедиції Київського національного університету імені Т. Шевченка під керівництвом Г. Г. Мезенцевої.
У відновлених фортифікаціях замку-дитинця варто розмістити цілий комплекс споруд історичного й туристичного призначення. Зокрема, в одному крилі княжого палацу доцільно подати музейну експозицію, а в другому – обладнати ресторан з давньоруською кухнею, у вежах розташувати панорамні туристичні майданчики, відкрити туристичний тризірковий готель у стилі боярських хоромів, збудувати діючі ремісничі майстерні кожум'яків, гончарів, ковалів та зброярів, чинбарів тощо, залучивши туристів у майстер-класи з опанування того чи іншого ремесла, обладнати полігон для богатирських ристалищ за участю активістів Київського клубу історичного фехтування, створивши для будь-якого відвідувача скансену можливість одягнути на себе давньоруські обладунки та випробувати себе у володінні мечем, булавою, сулицею й луком.
Альтернативною до описаного вище може бути проект "Богатирська застава" з відродження на високому правому березі Дніпра неприступного літописного міста-фортеці X –XIII ст. Витачева (поблизу нинішнього села Витачева на Київщині). Ця могутня фортеця багато разів згадується на сторінках давньоруських літописів у зв'язку з бойовими діями руських князів. Так, у 1085 р. Володимир Мономах побив половців біля стін Витачевої фортеці. А 30 серпня 1110-го руські князі зібралися у Витачеві на з'їзд, скликаний Святополком Святославовичем і Володимиром Всеволодовичем Мономахом, на якому володарям удільних земель Київської Русі вдалося помиритися перед спільною половецькою загрозою.
Для відродження дерев'яно-земляної фортеці-скансену тут теж існують усі необхідні передумови – збереглися вали зі зрубами, фундамент надбрамної вежі, обмірні креслення наукових реконструкцій укріплень і внутрішньої житлової забудови, здійснені після комплексного вивчення пам'ятки експедицією під керівництвом академіка Б. Рибакова.
Комерційна окупність названих інвестиційних проектів організації в Україні історично-туристичних скансенів, з огляду на невпинне пожвавлення туристичного руху в державі, не перевищує 10 років (для Білгорода – 5 –6 років). Тож справа лише за урядовою підтримкою цих проектів у рамках Державної програми збереження і використання замків.
Нині музейна справа в Україні регламентується Законами України "Про музеї та музейну справу" (додаток 1), "Про охорону культурної спадщини", "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" та іншими законодавчими актами, Положенням про Музейний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 р. за № 1147 (додаток 2) й іншими підзаконними актами та інструкціями (додатки 3–6).
Нова державна стратегія розвитку музейної справи повинна передбачати передусім розширення штату музейних екскурсоводів зі знаннями державної й кількох основних іноземних мов, запровадження сучасних систем сигналізації й охорони музейних фондів, комп'ютеризацію основних технологічних циклів музейної діяльності та розробку промоційно-інформаційних інтернет-сайтів кожного музею з метою його туристичної популяризації.
ЛІТЕРАТУРА
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Музеєзнавство» автора Рутинський М.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пріоритетні напрями та завдання розбудови національної музейної мережі“ на сторінці 3. Приємного читання.
