Розділ 4. ГЕОГРАФІЧНО-ТУРИСТИЧНА ПАМ'ЯТКОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИЗНАЧНИХ МУЗЕЇВ УКРАЇНИ

Музеєзнавство

Ялтинський історичний музей стоїть на пагорбі Дарсан, куди з набережної веде канатна дорога. Детальна експозиція "Таврика – античність і середньовіччя" знайомить із археологічними знахідками з розкопок перевалу Гурзуфське сідло (в античну добу тут містився храм-скарбниця таврської богині Діви, якій таври приносили у пожертву все найкоштовніше з розбитих грецьких галер). Окрасою музею є нумізматична колекція античних і середньовічних монет, античне скло, срібні і бронзові статуетки богів грецького пантеону.

Музей природи Ялтинського гірсько-лісового заповідника на Грушевій галявині в околиці Ялти розповідає про біотичне багатство Кримських гір. А музей "Галявини Казок" знайомить зі скульптурною колекцією персонажів світових казок.

Однак найбільшою популярністю серед гостей півострова користуються палаци-музеї Південного берега Криму: Лівадійський, Масандрівський й Алупкинський.

Експонати Масандрівського палацу знайомлять з курортним побутом російського імператора Олександра III.

Білокам'яний Лівадійський палац є літньою резиденцією останнього російського імператора Миколи II. Він перебудований у 1910 р. архітектором М. Красновим на місці викупленого палацу українського магната Потоцького. Експозиція палацу зображає побут імператора і його родини, а також розповідає про історичну Ялтинську конференцію 1945 р. за участю глав урядів СРСР (Сталіна), США (Рузвельта), Великої Британії (Черчілля), де було погоджено плани цих держав з метою остаточного розгрому Німеччини, розглядалось рішення про заснування ООН.

Алупкинський палац належав графу Воронцову – генерал-губернатору Новоросії (до складу якого входив весь південь України, в тому числі Крим) (рис. 4.6). Проект палацу виконав англійський архітектор Едуард Блор. Алупкинський палац побудований із блоків сіро-зеленого діабазу. Кожен його корпус нагадує визначену епоху в англійській архітектурі – від веж феодального замку XIV –XV ст. з їхніми оборонними стінами до вишуканого будинку головного корпусу, збудованого в єлизаветинському стилі. Тому в його відвідувачів створюється враження, наче палац будувався не в XIX ст., а протягом багатьох сторіч. Такого динамізму в часі, відтвореного в архітектурі, більше ніде не існує у світовому зодчестві. Найрозкішніший Південний фасад палацу нагадує портал мечеті Джамі Масджид у м. Делі, його прикрашають напис арабською мовою "Немає переможця, окрім Аллаха" та мармурові леви, привезені з Італії.

Державний палацо-парковий музей-заповідник у м. Алупці

Рис. 4.6. Державний палацо-парковий музей-заповідник у м. Алупці

Всередині приміщення діє музейна експозиція, яка знайомить з англійськими меблями, бронзовими скульптурами і портретним живописом першої половини XIX ст. Працівники музею намагались відтворити інтер'єри Ситцевої кімнати, Китайського кабінету, Блакитної вітальні, Парадної їдальні. Колекція західноєвропейського живопису XV –XVIII ст. міститься в більярдній. У Зимовому саду палацу серед зелені розміщені декоративні мармурові скульптури роботи видатних італійських і російських зодчих.

Палац оточує Алупкинський парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва площею 40 га, спроектований німецьким інженером-садівником Карлом Кебахом. У парку налічується близько 200 екзотичних деревно-чагарникових видів, різновидів і садових форм. Тут акліматизовано безліч рослин з країн Середземномор'я, Північної і Південної Америки, Східної Азії і завжди панують прохолода і тиша, що порушується лише дзюрчанням струмків і шумом невеличких водоспадів. У Бахчисарайському дворику парку, в альтанці, повитій гліцинією, можна побачити "Фонтан сліз" – копію славнозвісного Бахчисарайського фонтану. А на нижній терасі перед палацом розміщено "Фонтан амурів" італійської роботи XVI ст., виконаний у вигляді барельєфа з дельфінами й амурами.

На південній окраїні Алупкинського парку на березі моря розташований "Чайний будиночок", побудований у стилі класицизму 1834 р. архітектором Ф. Ельсоном. У цьому павільйоні періодично відбуваються виставки робіт кримських художників.

Музейною столицею Півдня України є Одеса. Тут функціонують археологічний музей НАН України (вул. Ланжеронівська, 4), обласний краєзнавчий (вул. Гаванна, 4, природничий відділ – вул. Ласточкіна, 24-а), обласний художній (вул. Софіївська, 5-а), західного і східного мистецтва (вул. Пушкінська, 9), Муніципальний музей приватних

колекцій імені О. Блещунова (вул. Польська, 19), державний літературний (вул. Ланжеронівська, 2), літературно-меморіальний музей О. Пушкіна (вул. Пушкінська, 13), воєнно-історичний (вул. Пироговська, 2) та морського флоту України (вул. Ланжеронівська, 6), Меморіал героїчної оборони Одеси тощо, а на території області – Білгород-Дністровський краєзнавчий (вул. Пушкіна, 19), Ізмаїльський краєзнавчий музей Придунав'я, Ізмаїльська художня галерея та діорама "Штурм Ізмаїла", Болградський історико-етнографічний музей, Ананьївський історико-художній, Іллічівський витончених мистецтв та ін.

Одеський археологічний музей НАН України – найстаріший в країні, заснований ще 1825 р. (рис. 4.7). Розвитку музею сприяло засноване у 1839 р. Одеське Товариство історії та старожитностей, яке мало право здійснювати розкопки на півдні імперії.

Фонди музею налічують понад 160 тис. експонатів, серед яких колекції пам'яток степових культур доби міді, бронзи, заліза та багатої античної спадщини грецьких колоній Північного Причорномор'я, колекції предметів Стародавнього Єгипту, Стародавньої Греції та Римської імперії, нумізматичні колекції (50 тис. монет) тощо.

Одеський археологічний музей НАН України

Рис. 4.7. Одеський археологічний музей НАН України

Славу музеєві принесла унікальна збірка предметів з Єгипту доби фараонів, представлена дерев'яними й кам'яними саркофагами, погребальним інвентарем, фрагментами папірусів з ієрогліфічними текстами. Окрасою музею є коштовні прикраси зі скіфських, сарматських та середньовічних поховань хазарів, печенігів і половців, вироби антів Черняхівської культури та слов'ян V –XIII ст., античні грецькі і римські, середньовічні візантійські монети і давньоруські гривні й монета-злотник князя Володимира Великого тощо. А кращі зразки античної скульптури, знайдені на території України, експонуються у вестибюлі палацу-музею.

Одеський державний історико-краєзнавчий музей відкрито в 1944 р. у колишньому палаці О. Я. Новікова – пам'ятці архітектури 1876 р. з внутрішнім двориком-парком і витонченим фонтаном "Грот" (архітектор Ф. Гонсіоровський). Експозиція музею складається з документів з історії міста і краю, предметів прикладного й образотворчого мистецтва, колекцій грошових знаків і зброї XVII –XIX ст., українських першодруків – Острозької Біблії (1581 р.) і Требника (1606 p.), Універсалів УНР, її грошових знаків, фотографій першого президента України М. Грушевського, а також керівників Центральної Ради В. Винниченка і С. Петлюри, законодавчих актів, герба і прапора Української держави гетьмана П. Скоропадського, історичних матеріалів періоду Директорії (маніфести, військові знаки відмінності, зразок паспорта громадянина Української Народної Республіки та ін.) і ранніх етапів історії УРСР тощо.

Особливу увагу в Одеському краєзнавчому музеї привертає копія (1839 р.) козацької ікони "Покрова Пресвятої Богородиці", де зображено козацьких опікунів – Богородицю, св. Миколая й Архістратига Михаїла, а також запорожців на чолі з останнім кошовим отаманом Калнишевським, які моляться про врятування Запорізької Січі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Музеєзнавство» автора Рутинський М.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. ГЕОГРАФІЧНО-ТУРИСТИЧНА ПАМ'ЯТКОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИЗНАЧНИХ МУЗЕЇВ УКРАЇНИ“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ОСНОВИ МУЗЕЄЗНАВСТВА

  • Музеєзнавство як наука. Об'єкт, предмет та структура науки

  • Історія розвитку музейної справи в Україні

  • Класифікація музеїв України

  • Розглянемо коротко основні профілі музеїв.

  • Краєзнавчі музеї.

  • Музеї літературного профілю.

  • Музеї природничого профілю.

  • Науково-технічні музеї.

  • Музеї-заповідники.

  • Розділ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОБОТИ МУЗЕЇВ

  • Експозиційна діяльність

  • Комерційна та фандрайзингова діяльність

  • Послуги платного відвідування установи.

  • Електронна комерція.

  • Фандрайзингова діяльність.

  • Нові інформаційні технології музейної справи

  • Розділ 3. РИНКОВІ ЗАСАДИ МУЗЕЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ Й МАРКЕТИНГУ

  • Організація ефективного музейного маркетингу

  • Налагодження PR-комунікацій між музеєм та суспільством

  • Організація взаємовигідної співпраці музеїв із туристичними фірмами

  • Розділ 4. ГЕОГРАФІЧНО-ТУРИСТИЧНА ПАМ'ЯТКОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИЗНАЧНИХ МУЗЕЇВ УКРАЇНИ
  • Визначні музеї Середнього Подніпров'я й Поділля

  • Музейна мережа Полісся й Карпатського регіону України

  • Івано-Франківський обласний краєзнавчий музей.

  • Чернівецький краєзнавчий музей.

  • Львівський історичний музей.

  • Розділ 5. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСКУРСІЙНОЇ СПРАВИ У МУЗЕЯХ ТА В ПРАКТИЦІ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ

  • Класифікація екскурсій

  • Технологія розробки екскурсії

  • Технологічні основи проведення екскурсії

  • Наочність як елемент проведення екскурсії

  • Хронологічні особливості проведення екскурсії. Паузи в екскурсії

  • Розділ 6. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МУЗЕЙНОЇ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ

  • Перспективи інтеграції українських музеїв у регіональні, національні та міжнародні музейні організації

  • Пріоритетні напрями та завдання розбудови національної музейної мережі

  • ЛІТЕРАТУРА

  • СЛОВНИК ОСНОВНИХ МУЗЕЙНИХ ТА ЕКСКУРСІЙНИХ ТЕРМІНІВ