Розділ «Тема 18. Особливості розвитку античних центрів Північного Причорномор'я у класичний період»

Класичний період в історії Греції та Східного Середземномор'я (V — третя чверть IV ст. до н. е.) — доба розквіту полісів та еллінської культури. Наприкінці V ст. до н. е. піднесення матеріального виробництва й розвиток товарно-грошових відносин спричинили кризу полісної соціально-політичної організації. В античних центрах Північного Причорномор'я, з огляду на їхнє розташування на далекій північній окраїні грецької ойкумени, розвиток історичних процесів, економіки та соціальних відносин відбувався дещо повільніше і мав свою специфіку (рис. 11).

Рис. 11. Античні держави Північного Причорномор'я

Нижнє Побужжя і Нижнє Подністров'я

Тіра та Нижнє Подністров'я у V — першій половині IV ст. до н. е.

Попри зникнення античних сільських поселень на лівому березі Дністровського лиману, в V—IV ст. до н. е. Ніконій продовжує активно розвиватися. Одночасно зі спорудженням оборонної стіни тут починається наземне сирцево-кам'яне домобудівництво. Напівземлянки більш раннього періоду відходять у минуле. Розвиток Ніконія після зникнення архаїчних сільських поселень пов'язаний насамперед із переселенням сюди греків — мешканців лівого берега Дністровського лиману. Нам невідомо, як саме відбувався цей процес, однак дані про аналогічне явище у Нижньому Побужжі дають підстави припустити, що в районі Ніконія мали місце ті ж процеси, що раніше спостерігалися в Ольвії. Мешканці Ніконії продовжували займатися сільським господарством у безпосередній близькості від городища. Певного рівня досягло ремесло, яке в основному мало домашній характер.

Південно-Західний та Північно-Західний Крим

Східний Крим і узбережжя Керченської протоки

Економічний розвиток, соціальні відносини та етнічний склад населення

У досліджуваний період Херсонес являв собою поліс класичного типу, де переважна кількість населення займалася сільським господарством, а ремесло та торгівля перебували ще в зародковому стані. В Ольвії та Ніконії після колапсу великої хори виробництво сільськогосподарської продукції скоротилося. Тут відбувався процес концентрації населення у містах, мешканці яких змушені були добувати собі засоби існування переважно ремісничою та торговельною діяльністю. Ольвія та Ніконій на деякий час стають центрами посередницької торгівлі. Значні партії збіжжя надходили до цих міст із Лісостепової Скіфії. Однак найбільшим експортером хліба в цей час була Боспорська держава, яка отримувала його від підкорених племен, насамперед синдів та меотів.

Прискорення економічного розвитку античних держав спричинило розширення масштабів майнової та соціальної диференціації населення. Хоча сьогодні немає підстав стверджувати про значну поляризацію грецького суспільства в Ольвії, Ніконії чи на Боспорі. Поряд із кількісно невеликою групою найзаможніших жителів — насамперед "друзів" боспорського царя та прихильників тиранічного режиму в Ольвії, переважну більшість населення центрів регіону становили вільні верстви середнього майнового достатку. На відміну від великих античних центрів Греції, наприклад Афін, де товарне виробництво сягнуло високого рівня, у полісах переважала праця громадянського вільного населення, а також юридично вільних, хоча й неповноправних верств населення. Рабство мало домашній характер, і раби використовувалися здебільшого в домашньому господарстві міської верхівки та боспорських царів.

Етнічний склад населення у класичний період суттєво не змінився. Переважну більшість мешканців античних центрів становили етнічні елліни, хоча за даними поховального обряду та просопографії фіксується незначний відсоток вихідців із варварської периферії. Причому процес проникнення негрецького елементу до складу населення активніше відбувався в Ольвії та на Боспорі, що пояснюється тіснішими контактами даних центрів з варварами, зокрема зі скіфами, меотами та синдами.

Основні категорії пам'яток і матеріальна культура