Слід зауважити, що з добою раннього заліза ми вступаємо у писемний період нашої історії. Історія попереднього часу постає перед нами ніби в анонімному вигляді, тепер вона набуває персоніфікованого вигляду (з'являються імена народів, правителів, богів), а перебіг подій — певної конкретики. Тому для відтворення минулого відтепер мають залучатися не лише археологічні, а й писемні джерела.
Писемні джерела можна поділити на дві групи: 1) античні — грецьких і римських авторів і 2) східні — клинописні джерела для кіммерійців та скіфів, китайські — для сарматів. Своєю чергою, античні джерела включають два різновиди. Це, по-перше, твори грецьких і римських поетів, письменників, учених та хроністів. Першим ученим, який поставив собі за мету оприлюднити всі джерела, що стосуються народів Північного Причорномор'я, був відомий російський дослідник академік В. В. Латишев. Наприкінці XIX — на початку XX ст. він видав два томи "Scythica et Caucasica" (SC), до яких увійшли уривки з творів кількох сотень авторів мовою оригіналу та в перекладі, а також так звані схолії — коментарі, складені пізнішими авторами. Вони являють собою пояснення та роздуми з приводу якоїсь інформації і зазвичай є анонімними. Переклад цих текстів, уточнений і дещо доповнений, перевидано в журналі "Вестник древней истории" за 1947—1949 pp. Крім того, багато творів античних авторів видано повністю у вигляді окремих книг. Блискучий аналіз цих джерел здійснено В. В. Латишевим, М. І. Ростовцевим, С. О. Жебельовим, А. І. Доватуром, Б. М. Траковим та багатьма іншими дослідниками.
Окремо слід виділити писемні джерела, що стосуються ранньої історії слов'ян. Зведення їх мовою оригіналу, з перекладом та коментарями представлено у виданні "Свод древнейших письменных известий о славянах" (Т. 1. М., 1991; Т. 2. М., 1995).
Інший різновид античних джерел становлять епіграфічні пам'ятки, ви карбу ва ні на камені або нанесені на інші речі написи. Це, зокрема, декрети, "видані" з приводу якихось подій, на пошану діячів, як посвяти богам чи звернення до них, а також клейма тощо. Видання їх також було розпочате В. В. Латишевим зведенням у кількох томах під назвою "Inscriptiones antiquas огае septentrional is Ponti Euxini graecae et latine" (IOSPE). Надалі нові надходження публікували у різних виданнях. Серед них "Корпус боспорских надписей" (КБН), виданий 1965 р., та ін.
Перебування кіммерійців та скіфів у Передній Азії знайшло відображення й у клинописних джерелах. їх поділяють на три групи: 1) так звані "аннали" ассирійських царів — будівельні написи зі зверненнями до божеств (закладалися у фундамент будівель), які містили також інформацію про воєнні подвиги царя; 2) листування правителів із чиновниками та астрологами; 3) запити царя до бога Шамаша стосовно справ, які хвилювали правителя. Такі тексти, складені оракулами, містять не лише запит, а й відповідь, яку додавали після огляду печінки жертовної тварини. Інколи документи "завірено" підписами жерців із зазначенням місця і дати проведення ворожіння. їх наведено у працях 1. М. Дьяконова та А. І. Іванчика. Відлуння цих подій знайшло відображення й у "Біблії".
Особливу групу становлять нумізматичні джерела. Адже саме за доби раннього заліза винайшли справжні грошові знаки — монети, які були в обігу в розвинених суспільствах, проте потрапляли й до варварських. Вони є важливим датуючим матеріалом.
Таким чином, археологія доби раннього заліза збагатилася в порівнянні з попередньою цілим комплексом нових джерел. Завдяки цьому історичний процес набув більшої конкретики.
Тема 13. Кіммерійці та їхні сусіди
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Археологія України» автора Невідомо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ ІІІ ДОБА РАННЬОГО ЗАЛІЗА“ на сторінці 2. Приємного читання.