TextBook Я зайшов дещо вперед, щоб закінчити сей образ польського устрою, запровадженого і далї запроваджуваного в українських землях Корони. Я говорив вище про запровадженнє його в західнїх провінціях, введених в круг польського права в XV в., тепер треба ще сказати про східнї українські землї.
Введеннє їх в круг польського права, королївськими постановами 1569 р., припало на час, коли система польського державного права і польські відносини полїтичні діставали так би сказати, свої останнї штрихи, і в сїй закінченій формі сей устрій був переведений і в новоприлучених землях. Як ми вже бачили, в цїлім рядї кардинальних точок суспільно-полїтичний устрій їх уже перед тим був дуже сильно зближений до польських форм реформами в. кн. Литовського, так що прилученнє до Корони тільки доповнило остаточно се пересадженнє польського устрою й польських практик. Задержаннє Литовського Статута як правного кодекса для Волини, Браславщини й Київщини, зробило лише малу проволоку з заведеннєм польських законів: право Литовського Статуту дуже скоро виходить з уживання — щоб вернути ся знову до житя з кінцем XVII в., але вже заднїпрянській Гетьманщині.
До коронних воєводств Руського, Подільського і Белзького, з Холмською землею, прибувають тепер воєводства Київське, Волинське, Браславське, Підляське і Берестейське; воєводства Волинське, Браславське, Берестейське, Минське й Мстиславське були утворені три роки перед люблинським соймом, 1566 р., очевидно в звязку з пляном інкорпорації в. кн. Литовського Польщі, що був у короля[894]. Коли по угодї з Москвою в 1635 вернула ся до Польщі Сїверщина, утворено з неї ще воєводство Чернигівське. Таким чином українська теріторія перед Хмельнищиною складала ся з девяти воєводств і одної землї (Холмської), з котрих Берестейське воєводство входило в склад в. кн. Литовського, всї иньші в склад Корони.
Кожде з сих воєводств мало одного воєводу і одного каштеляна (в польських провінціях, і навіть в давнїйших українських провінціях Корони, як ми вже бачили, урядів каштелянських було далеко більше). Сї вищі достойники земель мали служити репрезентантами тутешнього панства в сенатї. Інкорпораційні грамоти 1569 р. прирікли, що уряди в новоприлучених землях будуть роздавати ся тільки місцевим людям, а що до Київщини й Волини з Браславщиною прирікало ся крім того, що тутешнї пани-шляхта православної віри не будуть мати нїякої ріжницї з латинниками в одержуванню вищих урядів. В дїйсности тільки на сенаторських урядах Волини, сеї найбільш аристократичної української землї, засїдали аж до Хмельнищини виключно місцеві маґнати, на иньших — тільки більше меньше[895]. Самих вже сенаторських урядів в сих українських землях було, розмірно до їх розлеглости й значіння, не богато, а що й не все вони обсаджували ся місцевими людьми, то з сих причин в польськім сенатї українське панство заступлене було досить слабо. Зрештою воно вже з перших десятолїть XVII в. дуже сильно линяє — тратить вповнї свій національний характер.
Кожде воєводство мало свої соймики — сформовані тамже ще перед 1569 р. і через своїх послів брало участь в нарадах посольської ізби сойму. Волинське, Підляське і Браславське воєводство посилало по 6 послів, Київське, Берестейське й Чернигівське по 4. Подїл воєводств на судові повіти уставлено на соймі в. кн. Литовського 1566 р., при переведенню судової реформи[896]. Він з деякими змінами зістав ся потім і під польськім правом.
Волинське воєводство по давньому подїляло ся на три судові повіти: Луцький, Володимирський і Кремінецький. Підляшське на пять: Дорогичинський, Мельницький, Брянський, Сурозький й Тикотинський (три останнї повіти складали землю Більську). Берестейське мало повіти Берестейський і Пинський. Браславське Браславський і Винницький. Київське Київський, Овручський і Житомирський. Пізнїйше воєводство Чернигівське мало два повіти — Чернигівський і Новгородсїверський. Кождий повіт мав свій суд земський, ґродський і підкоморський. Мав також контінґент своїх «земських діґнїтарів», котрих старшинство між собою й супроти урядників уставляєть ся в такім порядку: підкоморій, староста ґродський, хорунжий, судя земський, стольник, підчаший, підсудок земський, підстолїй, чашник, ловчий, войський, писар земський, мечник, підвойський[897].
Величезні простори східно-полудневої України — полуднева Київщина, стара Переяславщина, порожнї під час реформи 1560-х рр., і пізнїйше зістали ся поза судовою й ґродовою орґанїзацією. De jure вони мали належати до Київського повіту, де старостинський уряд злучений був з урядом воєводи, що нїколи майже в Київі не показував ся, і його заступали приватні його заступники. Таким чином великі пограничні простори, повні елєментів безправних і противуправних, де як раз найбільше треба було нагляду й власти, були властиво вповні вийняті з публичної власти й державного права, яке б воно там не було! Вони складали ся з великих панських лятифундій і королївщин-староств (Білоцерківське, Канївське, Корсунське, Богуславське, Черкаське, Переяславське, Остерське, Нїжинське й ин.), що правили ся старостами не-судовими, які урядниками державними не уважали ся, були простими державцями й правили своїми маєтностями через своїх слуг, на підставі патримонїальної власти й юрисдикції, а публичної власти не було тут нїякої. Обставина дуже характеристична, і в ґенезї пізнїйших українських відносин не без значіння!
Вищою судовою інстанцією для воєводств, де задержане було право Литовського Статута й руська урядова мова — себто для Волинського, Браславського й Київського, мав служити осібний трибунал, заснований разом з загальним коронним трибуналом в 1579 р.[898] Він мав складати ся з пяти депутатів волинських, і по чотирох київських і браславських, і засїдати в Луцьку. Була се уступка дуже важна для задержання в житю місцевого права й практик, всього місцевого складу житя, але вона не була, очевидно, зовсїм оцїнена місцевою руською шляхтою, тим часом як прихожі, польські елєменти мусїли від разу стати в опозиції до такої місцевої юрисдикції: їх речниками явили ся місцеві латинські біскупи, що арґументували між иньшим і тим, що яко польські шляхтичі, не мають підлягати місцевому праву[899]. Трибунал функціонував дуже слабко від разу, й скоро зовсїм завмер, а на соймі 1589 р. його й формально знесено: «за проханнєм сенаторів і послів» воєводства Волинського й Браславського, Луцький трибунал знесено й прилучено сї воєводства до трибуналу Люблинського, а на другім соймі се розтягнено також і на воєводство Київське[900]. Тільки воєводство Берестейське, входячи до в. кн. Литовського, належало до трибуналу в. кн. Литовського, заснованого 1581 р. в Городнї.
Хоч при прилученню Волини й Браславщини до коронного трибуналу було спеціально застережене, що тутешнї справи мають судити ся місцевим правом (Волинського статуту) й списувати ся руською мовою[901] (се потім розширене й на Київське воєводство), але з того задержала ся лише практика руського дїловодства, а місцеве право, як то легко собі представити, досить слабо уважало ся, і безперечно се також сильно вплинуло на те, що право Литовського Статуту вийшло з уживання і у місцевих — земських і ґродських судах. В 1645 р. волинська шляхта, скаржачи ся на непорядки в Люблинськім трибуналї і що там не тримають ся Литовського Статуту, грозила ся, що заложить собі назад трибунал в Луцьку, але се була погроза без значіння[902].
Тривкійше було істнованнє осібного віддїлу королївської канцелярії, заложеного для тихже воєводств з 1569 роком — Привилеї й листи для сих земель (з виїмком міст) мали писати ся по руськи, й для них заложені були осібні книги (т. зв. Метрика Руська) — ся практика держала ся до самої Хмельнищини[903].
Сим кінчу огляд адмінїстрації загальної, чи властиво — шляхетської, й перехожу до иньших суспільних кляс.
Міська орґанїзация: війтівство, рада і лава, ріжні катеґорії війтівств — привілєґіовані війти, «інкорпорація» війтівств, війти виборні. Типи міського устрою: ширша самоуправа — Львів, міста з сильно розвиненою інґеренцією війта — Кремінець, староста-війт — Ковель. Ілюзоричність міщанської самоуправи. Міста приватні — Олика. Судівництво: інстанції, кодекси міського права, нїмецьке право в практицїМіської орґанїзації я по части мав уже нагоду дотикати ся[904].
Підставу її становила інституція війта (з нїм. Vogt, advocatus). Правительство, вилучаючи міську громаду з загальної орґанїзації, з власти всїх правительственних орґанів, переносило їх компетенції на війта й робило йогож відповідальним за громаду. Війт властиво був тим сполучником, що звязував відокремлену міську громаду, як маленьку державу, з державною системою. Так було в теорії. В практицї були сполучники далеко більше реальні, але я тепер говорю про теорію, а про те, як укладало ся воно в практицї, буду говорити низше.
Близшою спеціальністю війта був суд в карних справах. Популярний в Польщі підручник міського права Ґроіцкого (з 1560-х рр.) поясняв, що властивий титул війта має бути iudex seu praefectus iudicii[905]. Він засїдає, як голова, в колєґії лавників (scabini), що творить судовий трибунал міста в карних справах. Роля війта на сїм судї одначе чисто формальна — він тільки має проводити сесією, орікають «присяжні судиї», себ то лавники. Згаданий підручник поясняє се так:
«Судия (війт) на судї, по міському праву, не орікає[906], а питає рішення у присяжних, і ті, намовивши ся, через свого старшого мають заявити своє ореченнє, а він його оголошує, так як йому скажуть. Тому, оголошуючи рішеннє, він каже так: «panowie daia za prawo, y ja z nimi»[907].
Таким чином суд властиво мав належати до репрезентантів громади, якими мали бути лавники, тим часом як війт був особою для громади чужою.
Полїцийно-адмінїстрацийні компетенції в найширшім обсягу — аж до уставодатної (бо міська громада могла постановляти й закони для себе, але з сього законодатного права користали громади в Польщі дуже мало, через загальну свою анемію), — а також суд в справах приватних мала друга колєґія, а то «рада», зложена з райцїв (consules), вибираних на певний час, під проводом бурмістра (proconsul). Обовязки й права сеї колєґії згаданий підручник міського права описує так:
«Бурмістр і рада мають обовязком принаймнї раз на тиждень, або кождого разу як буде вимагати потреба, сходити ся на ратушу, радити про добро громади, здобувати нові користи для громади і запобігати шкодам, лагодити і розсуджувати всякі спори, приберати способи, аби їжа й напитки в містї не були дорогі, а продавцїв, які б переступали розпорядження райцїв або загальні ухвали — карати. Окрім того мають наглядати пекарів, різників і шинкарів, пильнувати обманств в мірі й вазї, в продажі їжи й напитків і всякого товару, щоб кірцї й иньші міри мали на собі міський знак: міський «гетьман», або хто иньший буде мати се порученнє, має з двома райцями з часта, а принаймнї раз на місяць їх контролювати. Має також рада (urząd radziecki) запобігати сварам у містї, боронити від кривд сиріт і вдів, непозволяти й викорінювати шкідні й безчестні гри — як карти, кости й иньші невідповідні. Кождого року рада має складати рахунки з усїх доходів міських, перед старшими й визначнїйшими з громади. Всї ухвали прийняті й постановлені на ратушу, на зібранню, за відомостию й участию громадської старшини, мають бути завсїди виконувані під карою, бо що старші ухвалять, иньші повинні сповняти».
Сї дві колєґії — «рада» і «лава» становлять головну підставу міської орґанїзації й звуть ся загальним іменем маґістрату, тим більше що невважаючи на свою виразну осібність і відокремлений круг компетенцій, часто мішають ся до купи, зливають ся в одно — і в фундаційних привилеях правительства, і в міській практицї, і в поглядах сучасників. Особливо в наданнях міського права в в. кн. Литовськім, що йшли не так за нормами нїмецького права, як за міською практикою Польщі, часто стрічаємо таке перемішуваннє обох колєґій і їх компетенцій[908].
Взагалї в практицї орґанїзація міст, хоч нїби в основі мала все оден взірець — устрій ж, Маґдебурґа, ріжнила ся дуже й укладала ся в дуже відмінні комбінації. Слїдити сї безконечні варіяції я тут, розумієть ся, не можу і тільки виберу кілька типовійших комбінацій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України-Руси. Том V. Суспільно-полїтичний і церковний устрій і відносини в українсько-руських землях XIV–XVII в.» автора Грушевський Михайло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „V. Управа сьвітська“ на сторінці 7. Приємного читання.