Розділ «V. Управа сьвітська»

Поглянемо тепер на сей самий взір.

Адмінїстрація в землях коронних; еволюція провінціональної адмінїстрації в Польщі, упадок старої адмінїстративної системи і формованнє старостинської адмінїстрації. Орґанїзація судова. Перенесеннє польської адмінїстраційної схеми на Русь — переходові часи, староруські уряди й їх упадок, воєводський уряд і його занепад, урядова мова, управа старостинська. Заведеннє польського устрою вповві, в 1435 р. Землї й воєводства, земства й ґроди, староства судові й несудові, їх повільне відріжненнє на Українї, розмноженнє староств не судових і ослабленнє публичного характеру старостинського уряду, застави староств. Шляхетська самоуправа, уряди гонорові

В часах, коли польська адмінїстраційна система починаєть пересаджувати ся на руський ґрунт, вона як раз переживала дуже важні переміни, що дуже сильно її змодифікували. Се був час повного упадку значіння давнїйших урядів і орґанїзації на їх руїнах нової, старостинської адмінїстрації — переміна, що певну анальоґію має з утвореннєм системи намістників-старост на руїнах староруської адмінїстраційної схеми в в. кн. Литовськім.

Таких перемін польська адмінїстраційна система пережила на памяти історії кілька, й вони полишили свої пережитки в пізнїйшій її схемі. В перших віках історичного житя Польщі її територія складаєть ся з комплєксів княжих і приватних волостей, а центром такого комплєкса був княжий замок (ґрод, castrum), і в тім замку королївський урядник, званий з початку ґрафом (comes), потім (від XIII в.) каштеляном (castellanus). Він лучить в своїх руках всї функції тодїшньої управи: править, судить, зберає княжі доходи й веде на війну місцеву шляхту. Підлягає він князю й його заступнику в усїх дїлах, т. званому палятину, воєводї по польськи.

Над сею первістною, простою орґанїзацією, що при тім всїм досить підозріло заносить західнїми, ґерманськими анальоґіями, творить нову верству перемін подїл Польщі на князївства, і в дальших наслїдках — на землї, що вийшли з тих князївств. В кождій землї являєть ся свій осібний княжий воєвода, свій двірський суд і комплєкс двірських урядників княжих. Воєвода веде шляхетське військо землї в походї, він проводить на вічах (wiec, colloquium) землї, зложених з вищих достойників землї; се віче служить вищим судовим трибуналом і має також компетенції законодатні а адмінїстраційні. Двірський суд, зложений з судиї і підсудка, стає трибуналом для важнїйших справ, якими тодї передо всїм уважали ся справи про земельні маєтности, й по черзї засїдає в ґродах землї.

Сї інстанції формують ся остаточно в XIV в. Екзекутива, полїцейська власть, а також суд в справах карних мала би зістати ся в руках каштелянів. Але каштелянський уряд тратить всяку силу з розвоєм шляхетських імунїтетів і нїмецького права. Увільненнє від юрисдикції каштеляна (a citatione castri) панів сьвітських і духовних і їх підданих стає невідмінним складником всїх привилеїв: пани переводили ся безпосередно в присуд короля, а їх піддані піддавали ся під присуд домінїальний. Наданнє нїмецького права, як ми вже знаємо, було також злучене з увільненнєм осадників «від судів воєвод, каштелянів, судиїв і підсудків». Незвичайне розповсюдненнє сих імунїтетів в XIII–XIV в. вповнї підкопує власть воєвод, а особливо каштелянів, що тратять вкінцї всяке майже значіннє; навіть начальство над замками й королївськими маєтностями пішло з їх рук: в замки королї іменують т. зв. бурґрабіїв, королївські маєтности дістають осібних управителїв. Стає доконче потрібним новий орґан адмінїстрації й екзекутиви. Таким стає староста.

Появляєть ся сей уряд при кінцї XIII в., за кор. Вацлава. Зістаєть ся неясним, о скільки сам уряд сим чеським королем був взятий з чеських взірцїв, але для нас се й не важне. Уряд задержуєть ся потім і за польської династиї і розвиваєть ся головно (в першій половинї XIV в.) в Великопольщі. Старости (не латинї — tutores, provisores, capitanei — сей останній термін удержав ся на пізнїйше) виступають тут як намістники короля на цїлі більші провінції; вони заступають особу короля на судї вічовім і звичайнім земськім, мають широкі компетенції адмінїстраційні й військові, правлять королївськими маєтностями. Сей первісний характер старостинського уряду законсервував ся в «ґенеральнім старостї» великопольськім, що зістав ся й далї першим урядником землї, дійсним намістником короля. В Малопольщі, що стояла під близшим зарядом королїв і не потрібувала таких намістників, старостинський уряд орґанїзуєть ся (в другій половинї XIV в. головно), в дещо инакших формах. Старости тут появляють ся в поодиноких повітах і ґродах, заступаючи місце каштелянів; бурґрабії й деякі иньші аґенти переходових часів стають його підвластними, ним іменованими помічниками. Розумієть ся, і єрархічне становище старости тут меньш високе; суди вічеві й земські зістають ся поза його компетенцією. Сенїором землї зістаєть ся воєвода.

В противність давнїйшим урядникам — воєводам, каштелянам, судям, титулярним двірським урядникам — т. зв. земським діґнїтаріям, що стають репрезентантами місцевого панства й шляхти, старости уважають ся аґентами короля, і такими служать дїйсно певний час (поки становище їх як управителїв королївських маєтностей не ослабило публичного характера їх власти). Вони репрезентують королївську власть (brachium regale), спеціально бережуть право і спокій від насильств. В їх руках суд в карних справах, полїційна власть і екзекутива взагалї. Вони стережуть королївських замків і правлять королївськими маєтностями.

Так сформував ся старостинський уряд: практика Малопольщі й Великопольщі, стрінувши ся, зійшли ся на певних середнїх термінах, які вказав я отсе. Під кінець XIV в. сей інститут уже скрісталїзував ся, а з тим схема польського провінціонального устрою виглядає так. На чолї землї стоїть воєвода; він сенїор землї, перший сьвітський сенатор їі; реальних компетенций в землї зістало ся за ним дуже небогато, а й вони никли з часом. Він був вождем шляхти своєї землї, але з розвоєм наємного війська і з утвореннєм гетьманського уряду (в поч. XVI в.) сї функції богато тратять на значінню; він проводив далї вічем землї, але вічеві суди в XVI в. також упадають; поза тим лишили ся воєводї лише останки компетенцій, в родї суду над Жидами, виконуваного його заступником, підвоєводою, обовязку реґуляції (таксами) цїни продуктів і товарів, і т. и. Ще більше номінальний характер лишив ся за каштелянами — сей уряд властиво давав тільки право на містї в сенатї; признавав ся за ними ще обовязок скликати шляхту в похід. Вся власть полїтична, кажучи нинїшнім терміном, перейшла на старосту. Охорона публїчного спокою, нагляд за виконуваннєм законів і правительственних розпоряджень, всякого рода екзекутива належить до нього. Він має юрисдікцію в справах карних — їх основу становлять т. зв. чотири ґродські артикули (articuli castrenses): ґвалт над жінкою, розбій, підпал і напад на чужий дім. Крім того його юрисдікції підлягають верстви не привілєґіовані, або півпривілєґіовані — шляхтичі служебні й неосїлі, селяне й міщане королївщин; відносини старост до поодиноких міст реґулювали ся привилеями й практикою поодиноких міст, але загалом взявши інґеренція їх була все значна, як низше побачимо. Трибунал старости зветь ся ґродським судом; складаєть ся він з самого старости або його заступника — підстарости (vicecapitaneus), судиї ґродського (judex castri) й писаря, але всї сї урядники іменують ся самим старостою й мають дуже мале значіннє; фірму дає тільки староста.

Поруч ґродського суда функціонує суд земський (iudiсium terrestre, termini particulares). Він складаєть ся з судиї (judex terrestris), підсудка (subjudex), і писаря (notarius), іменованих королем, а властиво — від XV в. вибираних місцевою шляхтою і потверджених королем (тодїшнїй порядок нам докладно не звістний, потім уставила ся практика, що король на кожду посаду іменував одного з чотирох кандидатів предложених шляхтою). Судия й підсудок засїдають або самі, або замість них їх коморники (camerarii), але так що заступлені мусять бути обидва уряди — й судї й підсудка. В польських провінціях суд сей зістав ся оден на цїлу землю, лише періодично з'їздить в повітові міста й там судить (на Руси, як побачимо, було инакше). До нього належать передовсїм земельні, і взагалї маєткові справи шляхти. Се суд шляхотський. Докладно його юрисдикція одначе нїколи не була відграничена від суда ґродського і між сими двома трібуналами — ґродським і земським, була певна конкуренція.

Важнїйші справи чи передавали ся з земського суду, чи відразу таки просто йшли на суди вічеві (colloqium generale, termini generales або summi), що засїдали кілька разів до року (по правилу мали бути чотири рази до року, але се не сповнялось звичайно), або бодай раз до року в даній землї. Вони складали ся з вищих урядників і шляхти землї; проводив на них воєвода.

Окрім того був іще спеціальний трибунал — в спорах про границї — суд підкоморія (subcamerarius) землї.

Давнїйші двірські урядники — тепер звані земськими діґнїтаріями: стольники, чашники, ловчі, підстолї, підчаші, мечники, скарбники, войські — стали простими титулами, роздаваними королям шляхтї, майже або й зовсїм без всякого реального значіння.

Так уложила ся, кажу, схема провінціональної адмінїстрації в Польщі. В XV в., коли переводжувано її на Руси, вона вже в тім видї скристалїзувала ся[821].

При прилученню українських земель до Польщі — Галичини, Белзької землї, Поділя — польська адмінїстраційна схема не пересаджувала ся від разу на український ґрунт. На разї лишав ся такий адмінїстраційний устрій, який там був, і тільки на чолї провінціонального устрою ставив король старосту, як свого намістника. В Галичинї таких старост з початку, бачимо за Казимира тільки в Сяноку і Львові; се були старости в старім стилю старост-намістників Великопольщі, начальні управителї цїлої землї[822]. Пізнїйше старостинський уряд орґанїзуєть ся на взір малопольський — старости появляють ся у всїх більших городах землї; так ще за Володислава Оп. виступає староста в Перемишлї, пізнїйше в Белзї, Галичу, Теребовлї і так дальше.

Поки не було старост, управителями провінцій були по давньому воєводи. Вони тепер стояли одначе під властию львівського старости, що звав ся старостою руським, capitaneus Russiae generalis (за Людовика — capitaneus regni Russiae): бачимо сих давнїх воєвод нпр. в Галичу, Перемишлї, Ярославі, Любачеві, Жидачеві, Городку, Кремінцї, Язловцї, землї Холмській й т. и., а також і в самім Львові попри старосту, так само і в Сяноку[823].

Подібна орґанїзація істнувала в тім часї, ще за Кориятовичів і пізнїйше, і на Поділю. В Камінцї бачимо старосту, по иньших містах воєвод — нпр. в Смотричу, в Червоногродї, а також і в самім Камінцї[824].

Як низші урядники звістні нам: сотські, десятники, тивуни. Поруч воєводи бачимо осібних «судей», що засїдають з ними в судї[825]. Писарі в 2-ій пол. XIV в. ще носять часами старе імя дяка[826].

Загалом взявши староруські уряди переходять і тут in minus, як і в в. кн. Литовськім — як не заникають зовсїм, то сходять на зовсїм підрядні місця. Сотські заникають уже з першою половиною XV в. Тивуни сходять і тут на сїльських урядників, як ватамани й війти, десятники — на ще низших, підручних сїльського начальника.

Завдяки богатому судовому матеріалу сей процес упадку особливо ясно можемо слїдити на урядї воєводи. В староруськім значінню, як його застали Поляки в Галичинї, воєводу більше можна прирівняти до старости, і в перших часах польської окупації в такій ролї виступають воєводи під зверхністю польського намістника-старости в провінціональних, навіть головнїйших галицьких містах. Але в міру того як число старост множить ся, воєвода сходить або на управителїв поменьших округів, волостей, під зверхністю повітового старости, навіть дїдича, — або на підрядного урядника при старостї[827].

Воєводи першої катеґорії відповідають тим дрібним волостним воєводам, яких стрічали ми в в. кн. Литовськім, і звістні місцями ще в другій пол. XV в.[828] Нпр. в Сяніцькій землї бачимо воєвод в волостях королївських і приватних — нпр. в c. Беску, Бахорцї, Березові, Межибродю, в замку Динівськім, Собенськім, і т. и., в Галицькій землї — в Чешибісах, Язловцї, й ин.[829] Уряд воєводи в значінню урядника при старостї, при повітовім замку, був широко розповсюднений, по всїй Галичинї до половини XV в. Такий воєвода відповідає більше меньше підстаростї або бурґрабію — начальнику повітового замка, старостинському уряднику взагалї. Він заступає старосту в судї, як і підстароста, засїдаючи разом з старостинським судєю й асесорами в судї при старостї, проводить судом і видає рішення в неприсутности його[830]. Значіннє його не скрізь однакове — в одних повітах дещо більше, в иньших дещо низше, але загалом воно упадає: старости іменують воєводами своїх служебників і девільно повертають їх знову між слуги. З кінцем XV в. заникають воєводи і сеї катеґорії[831], так що титули «тивуна» й «десятника» в деяких сїльських громадах зістають ся одинокими слїдами староруської адмінїстраційної схеми.