Се був факт незвичайної ваги в економічнім житю. Робив ся останнїй рішучий вилом в давнїм натуральнім господарстві. Рільне господарство переставало служити виключним цїлям власного прожитку, як бувало до тепер. Збіже діставало грошеву вартість, як дістали його вже перед тим мід, шкіри, худоба (воли спеціально). З тим у двірського господарства являла ся нова цїль — робити для ринку — на продаж, на вивіз. Коли в інвентарях галицьких королївщин з першої половини XVI в. ми часом цїлими роками не можемо знайти одного кірця збіжа проданого з фільварків, то ревізори 1564 р. уже всї запаси збіжа, всї хлїбні дани обраховують по грошевій вартости, по риночній цїнї, і за відрахованнєм «пятої части на засїв», вставляють грошеву вартість фільваркових запасів в доходи королївщин, і ми бачили навіть уже й обережні натяки з їх боку, що се збіже можна-б рахувати з оглядом на цїну не місцеву, а ґданського ринку. Устава на волоки в. кн. Литовського (1557) також ставить цїлею фільваркового господарства продукцію на продаж, а й вівсяна данина, по задоволенню двірських потреб, о скільки не буде в нїй потреби на великокняжім дворі або ловах, має вже висилати ся «до портовъ»[729].
Легко собі представити, який переворот чинило се в господарстві. Давнїйше властиво не було інтересу вести хлїборобське господарство понад свій прожиток і потреби тїсно-місцевого ринку; тепер можна сказати — цїла Европа ставала ринком для панського фільварку. Давнїйша господарська мудрість полягала головно на хованню й ощаднім використовуванню натуральних запасів свого маєтку[730]; мало що можна було в них змінити, і доходи з господарства зростали вільним кроком з натуральним приростом людности, з збільшеннєм обширу селянської рілї і з ріжними дрібними наддатками до давнїйших чиншів і данин. Тепер останнїм словом господарської полїтики стає як найбільше розмноженнє двірського господарства, розширеннє двірського поля, закладаннє нових фільварків, побільшеннє суми двірської працї через підвисшеннє панщини, перенесеннє її з лану на господарство, роздробленнє селянських господарств — включно аж до перетворення повно-господарських селян на малоземельних загородників.
Цїни на збіже під впливом запотрібовання на експорт постійно зростали, особливо в середнїх десятолїтях в другій половинї XVI в. Цїну збіжа в Польщі на підставі даних люстраційних представляють в такій скалї[731]:
Спеціально з українських земель можу подати кілька порівнянь[733]. В сяніцькій королївщинї в 1524/5 р. продавали з фільварка колоду пшеницї за 30, 36, 40 гр.; в 1565 цїнили колоду пшеницї гіршої на 108 гр., чистої на 140 гр.
В любачівській королївщинї в 1535/6 продавали в однім випадку з фільварку колоду пшеницї по 2 зол., колоду ячменю по 28 гр.; в 1568 р. колода «пивної» пшеницї цїнить ся на 76 гр., ячменю на 40 гр., в 1570 колода пшеницї на 130 гр., ячменю на 52 гр.
В городецькій королївщинї продавано в 1534 р. з млину колоду жита середно по 24-30 гр. (цїна незвичайно вагаєть ся, і сей брак сталої цїни дуже характеристичний для тодїшнїх обставин: по жнивах продають колоду жита 13 1/ 2-15 гр., на передновку по 30-42 гр.), колода пшеницї середно по 48 гр. (знов таки цїна скаче з 35 на 68 гр. з жнив на передновок). В 1565 р. раховано «мірно» колоду жита на 60 гр., пшеницю 80 до 104.
Металїчна вартість золотого від 1525 р. до 1565-70 зменьшила ся на 25%, від 1535 на 10%, отже цїна збіжа зросла з 1525 р. до 1565 яких 2 1/ 2 раза, від 1535 близько 2 рази, і потім протягом дальших пятдесяти років іще (бодай місцями) збільшила ся два рази.
Се, розумієть ся, мусїло незвичайно вплинути на зріст хлїборобства, спеціально — на розширеннє панського, фільваркового господарства. Нунцій Комендоне в 1564 р. уже писав про господарство Польщі: «В останнїх лїтах хлїборобство піднесло ся по берегах Висли й иньших рік, що впадають до Балтийського моря, бо збіже спускають до Ґданська, порту польського короля, звідки воно розходить ся до Голяндиї, а часто навіть і до Портуґалїї; натомість друга частина королївства, себто Поділє, Русь, Волинь і частина Литви, що могли-б бути далеко урожайнїйші, зістають ся в більшій части без оброблення, бо їх люде засївають збіжем лише на стільки, щоб вистачило достатно для місцевих людей — тому на всїх тих ріках, що пливуть до Чорного моря, нема нїякого торгу»[734]. Комендоне радив Венеціянам орґанїзувати експорт збіжа з чорноморських портів, і се був добрий проєкт, тільки з нього не вийшло нїчого, і впливи нового стану річей, нових напрямів господарської полїтики розширяли ся на українській території тільки по періферії земель вислянсько-бузького басейну, безпосередно обнятих ґданським вивозом.
На Побужу нові течії в господарстві дають себе відчувати вже підчас люстрації 1564 р. Фільварки дуже численні, господарство в них ведеть ся в значних розмірах. От табличка цифр збіжа з люстрацій 1564 і 1570 рр. з фільварків тих королївщин, що сплавляли своє збіже до Ґданська:
переводячи се на відносини фільваркового господарства до господарства селянського, будем мати:
Красноставська має при 16 селах і 230 селян. ланах[735] 6 фільварків і в них 250 лаш. збіжа[736]
що дають на оден селянський лан фільваркового збіжа 1,1 лашт
Холмська: 28 " 282 " 6 " 191 " 0,66
Любомльська: 14 " 210 " 4 " 136 " 0,66
Городельська: 11 " 114 " 2 " 179 " 0,56
Подібне бачимо і в лежайській королївщинї, на Посяню, де на фільварку 1564 з. знайшло ся 39 лаштів жита, 14 пшеницї, 20 ячменя, 78 вівса, 2 гречки; при 11 селах і 175 сел. ланах вона має 3 фільв., в них 153 лашти, 0,88 на селянський лан. Ще інтензивнїйше в королївщинї камянецькій (галицькій):
1564 р. 37 лаш. жита 11 пшеницї 16 ячміню 115 вівса 10 гречки
1570 p. 38 лаш. жита 17 пшеницї 5 ячміню 385 вівса - гречки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України-Руси. Том VI. Житє економічне, культурне, національне XIV-XVII віків» автора Грушевський Михайло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „II. Господарство сїльське“ на сторінці 7. Приємного читання.
