"Обіду немає".
"Як немає? В чім річ?"
"Немає грошей!"
"Згубили?"
"Не згубила, пішла по продукти, заглянула в магазини, купила собі дещо, так і розійшлися".
Не було чого говорить, заткало! Злий, пішов я до склепу, купив в борг хліба, ковбаси, поставив чайник, а був великий.
Мовчки почав пить, не дивлюсь на ліжко, не приглашаю. Пив, аж чайник зробивсь порожній, а був, здається, повний. Звичайно випиваю дві шклянки, часами з вишнями і 5–6.
Чую, сміються обоє голосно — глянув, у Івана аж сльози виступили!
"Чого смієтесь?"
"Скільки ти шклянок випив?"
"Не считав, хіба з шість, тепер грійте собі, цукор, ковбаса і хліб є".
"Та ж ти випив вісімнадцять шклянок! Ми считали".
Значить, чайник був майже повний, містить 20 шклянок.
Засміявся і я.
"Одначе так хазяйнувать не можна. З тиждень будем жити чаєм, а до чаю я буду купувать".
Алла накупила косметики і туфлі.
В недовгім часі Іван влаштувався в бюро районного інженера-архітектора, а був то Зигмунт Вигановський. В воєводстві він завідував усіма будівляними роботами. Строїлись і ремонтувались казарми для війська і колонії для урядовців адміністрації. Дубовий одразу став на ноги міцно. Найняв мешкання на три кімнати з кухнею. Перетяг до себе фахівців, старшин, переважно запорожців, обнявши надзор на роботах в казармах. Всім заробітки значно збільшились, а йому, хіба, платня положена втричі більше, ніж моя. Щасти Боже, в добрий час!
Роботи виконували різні фірми, переважно брестські, де одбувались торги в управлінні делегата уряду на всі будовляні роботи в східних граничних воєводствах. Був ним знаний інженер будівляний Прохніцький.
Шефом інженерно-саперного керівництва — військовий інженер Елец, ніколаєвець, котрий симпатизував українцям, підтримував і дуже добре володів укр-ю мовою, був дуже симпатичний і милий, культури високої людина.
Завелось у Дубових 2–3 прислуги, щовечір — гості, наші ж залізничники- старшини. Виділявся Георгій Капітанов, мазурист, співак з гарним баритоном, широким репертуаром, добре грав на гітарі і піаніно, красивий, стройний, бувший поручик Лубенського гусарського полку. З образованія — технік-корабле- строїтель, з характеру — правдивий гусар. Добрий товариш і добрий працівник.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спомини запорожця» автора Авраменко Никифор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Батько Махно“ на сторінці 11. Приємного читання.