Розділ «Батько Махно»

Думаю, скільки запросить? Добре убрання коштувало тоді 8 доларів. Запрошу 16.

"Хочу дістать 16 доларів, кошти подорожі до Барановичів і назад в неділю. Харчі та, в разі потреби, бричку".

Розен зразу згодивсь.

Все буде, як хочете.

"Мене непокоїть тільки те, що немає рельсів та накладок, болтів і гаків".

"Все це дасть дирекція. Я зараз "іду в Вільно, щоб підігнать".

"А як не буде на час, а я буду гулять?"

"Буде, а впрочім, в разі задержки будете мати на місті повне харчування і то добре. Що ще?"

"Не бачу кирок, потрібних, як ударе мороз. Це, правда, достану сам. А грішми, як сказав, і тільки за 15 робочих днів".

До обіду приготовилась висота полотна, а по обіді 40 робочих зробили добрий кусок роботи. Дано мені штани, чоботи та добрий кожушок, все нове.

Другого дня працювало 60 робочих і 40 фурманок, третього дня кінець полотна, рознесено шпали, а про рельси не чути. Гуляючи, заглянув в тартак. Крім траків, працюють дві круглих пили. Матеріал виробляється дуже старанно. За цим слідить досвідчений бракар. Заграница не прийме найменшої погрішності. Раз і другий зайшов глянуть на машини в майстерню, де точаться пили і працює монтер-механік. Він відповідає за стан машин, трансмісії, світло, інструмент. Гуляю так кілька днів, прийшов і мороз, осеребрив землю і готове полотно з розложеними, затесаними шпалами. Про рельси нічого не чуть, і Розен не появляється.

Механік за каждим разом придивляється до мене, коли я щось у його питавсь. А одного дня по обіді звернувсь несміло:

"А звідкіль ви будете?"

"З України", — кажу.

"Україна велика, з яких сторін?"

"З Олександрівська, коли чули, це на Дніпрі нижче порогів".

Механік аж підскочив:

"А чи не будете ви пан Авраменко?"

Тепер мене кинуло і похололо в грудях.

"Я учень Андрія Антоновича, знаю сестру вашу і матір, був на похоронах брата…"