Розділ «Зимовий похід»

Од Липинського (…) великого листа, багатого змістом, порушуючого болючі і важні питання, освітлюючи наші завдання. А передусім — труд, наука, поборювання слабостей, вірності Батьківщині, народові та ідеї державності.

Од Марії Іванівни Болбочан — поздоровлення та грошова поміч. Одночасно таку поміч в меншім розмірі передав Шемет Томашевському, своєму близькому сусідові.

Як ад'ютант персональний, Іван Корж привіз свої хаотичні спомини, вірні змістом, про незабутнього командира з просьбою проредагувать та використать при можливості. Це було пізніше зроблено, поповнено та видано друком окремою книжкою.

В балачці з Коржем я накреслив умови нашого життя та свої міркуванні. Про приготовления групи старшин та козаків з освітою середньою вирушить в Чехію. Ця справа не зовсім безпечна, уважається за дезертирство, карається арештом. На це приготовлений, аби удалось хлопцям.

Друга думка: найти працю своїм козакам, щоб відлатались та накормились. Сам тоже думаю щось для себе найти, бо де на чомусь знаюсь як сапер.

Корж "їхав в Варшаву, мав спікатись з кимось з широкими знайомостями, може, щось удасться зробить.

Дійсно, за три-чотири дні дістав листа з просьбою подать імена, прізвиша 20-ти порядних козаків до земляних робіт з солідним старшиною. Мешкання та харчі забезпечені, платня залежна од виконання.

Одразу вибрав двадцять сильних, неп'ющих, а на старшого + сотника Анатолія Тарнавського, порядного інтелігентного старшину. Всі з радістю згодились, заховуючи таємницю. Ще не пройшов тиждень, коли з канцелярії табору прийшов урядовець, викликав по спискові визначених, видали їм на дорогу хліба та консервів, з канцелярії забрав їх приїхавший і повів на станцію.

Все це, минаючи наші штаби, команди. Крім мене, ніхто не знав, куди ця група поїхала, з якою ціллю, по чиєму розпорядженню.

А тут до Чехії пішла група 8 чоловік і перейшла щасливо границю.

Заворушилось в бараках. Почались доходження, слідства, дійшло до ревізій. Контррозвідка та цензура пов'язали ці випадки з появленням в Вадовицях Коржа. Провідали і мене, побачили "Хліборобську Україну", "Україну на переломі". Звідкіль дістав, де взяв, про що балакав з Коржом? "Хліборобську Україну" найшли в бараках 1-ї і 3-ї бригад. Тоді вголос; "Зрада! Гетьманська організація!"

Книжок у мене не забрано решту найдених, доказ "державної зради", та разом з наслідками слідства виїхав з цим полковник Кендюх — Івар Литвиненко, людина не зла, але непохитний петлюрівець. Якраз збирався матеріал до друку тижневика, що тепер звався "Запорожець", більшого розміру таї з малюнками, карикатурами, рецензіями. Написав я тоді сатиричний вірш, котрий наробив чимало заколоту. Ото його зміст:

В Вадовицях у таборі

Слух пішов, пустився:

У бригадах першій й третій

Гетьман народився!

Одні вірять та радіють,

Другі кричать: "Зрада!"

А ті треті — ні сим, ні тим,

Й цій розвазі раді.