Розділ «Зимовий похід»

"Так, досить жартів! — підніс і я трохи голос. — Ви, сотнику, бачу, нюхаєте? З оповідання Ганни і її вигляду знаю, як ви з нею поводились, обижали, навіть програли те, що мала. Скоріше, пронюхали. До вас Ганна не вернеться. Утекла од вас, бо побачила, на кого натрапила. А по правді, ви їй — не пара і не треба було вінчатись, ви ж не хлопчик. Ми, запорожці, Ганни вам не дамо. А як треба буде, зможемо оборонить свого. Вам слідує поважно полічитись".

"То як буде, як мені вертатись! Висміють".

"Вернетесь, як приїхали — потягом. Сміху нема чого бояться. Чи дасте слово, що на нашій балачці все буде закінчено? Тоді по наших можливостях достанете трохи грошей на лікування та дещо ще на харчі. Посидьте або полежіть та подумайте, а я за годину вернусь".

Розуміється, пішов до Отрішків, сказав про жданого гостя.

Ті посхвачувались:

"Не хочу, не вернусь!"

"Не дам, уб'ю!" — крикнули обоє разом.

"Спокій! Діло непросте, самі знаєте. Знаєш, Петре, що таке "калим"?"

"Не знаю, а що це?"

"Викуп! Платять у магометан калим батькові за дочку, чоловікові за жінку. Маєш гроші, на скільки ціниш Ганну?" — завертівся Петро, був розчотливий, а Ганна дивилась на нас очікувано-зацікавлено.

"Більше не можу, як вісім тисяч".

"А що коштувало те, що провів сотник?"

"Тисяч п'ять".

"Одлічи давай три або сам занеси".

"Беріть ви".

"Потяг на Краків одходе за дві години. Раджу здалека переконаться, що нежданий гість поїхав. А до мене приходьте взять його зречення прав мужа, як не спосібного до виконування обов'язку. Було так, Ганно?"

"Було, звідкіль і про це знаєте?"

"На лиці написано. Кокаїніст, людина нещаслива. Він не пропивав, а пронюхував твої речі. Про це напишу Загродському, щоб змусив лічиться, ще не пізно".

На цей раз кінець з Отрішками. Сотник дістав 2500 і був щасливий, мені осталось 500, були дуже потрібні.

Несподівано появився Корж, приїхав з Австрії, привіз 5 екземплярів другої більшої "Хліборобської України", де була надрукована стаття "Полковник Петро Болбочан" з портретом в формі 2-го Запорозького полку часів походу на Крим. Написав Сергій Михайлович Шемет, старий заслужений діяч на громадській національній ниві. Це вони з братом, членом Державної Думи, випустили в Лубнах українською мовою перший тижневик-газету "Хлібороб".