Розділ «Військова служба»

Сигнали приймаються одним блиском. Побачать три — значить, хтось до їх їде. З нашого боку приймає і подає сигнали Василь: прийшов, приніс їсти і впросився. Якби появилась німецька розвідка 5-10 чоловік, пропустить, кинутись ззаду, взять в полон. Більшу групу закидать гранатами і утікать під мостом.

Всі групи рушили по призначенню.

Резерви піхоти зайняли окопи проти мосту і далі. Прошу к-ра роти виділить десяток добрих солдатів з старшим зміцнить групу Федорова.

Тихо. К-р роти говоре, що плацдарм страчено, зв'язок перервано. Настрій пригнічений.

Блиснуло з того боку — Федоров на місті, засів. Не в довгім часі знову блиснуло — дійшла друга група, так само узброєна, має ручний кулемет. Висуне далі підслух-секрет.

Блиснуло три рази — одходять? Щось до Федорова не подібне. Вилетіли одна за другою ракети.

Мостом підходе група мокрих, без рушниць, немало легко ранених. Вони чекали ночі близько мосту і під мостом. Вийшли, як почули рух з нашого боку.

Прибув командир дивізії. Мінери спішно працюють. Блиснуло знову три рази. Нова група з раненим офіцером. Генерал згодивсь з зробленими розпорядженнями і казав ждать його особистого приказу.

Сікованов докладає про закінчення мінування. Дроти до "Сіменса" звисають в окоп.

В землянці генерал балакає з раненим. Змінився і одразу постарів на 10 літ. Не дивно. 6 000 згублено, важний пункт оддано. Другий обсаджений його дивізією.

Вернулась ще групка з офіцером. Всього мостом прийшло коло сотні солдат ів і два офіцери. Сигнал Федорову. Вернулись усі. Німці од мосту лежать. Не далi 100 кроків, далі не йдуть.

Плюснула вода, скинуто порохові заряди. Ще 13 минут. Огромний вибух тонни вибухового матеріалу, ламання конструкції, глухі подмухи на землю, в воду, болото.

Одночасно піднімається червоне полум'я з легких мостів. Генералові докладаю про виконання завдання. Дякує мовчки. Робиться, його шкода. Він підкреслював потребність обережності і уваги. Читав сам його приказ.

Що ж? Винна тут хвиля революційних переживань, наївність в розумінні німецької честі. Ослаблення чуття уваги.

На другий день, взявши мол. унтера Міллера і двох саперів, пішов подивиться на наслідки вибуху і огню.

4 прольоти мосту, коло 30 м, цілком знищено. Стирчали там потрощені сваї, кругом далеко розкидані частини зламаної конструкції. Легкі мості спалились. Часом німецькі батареї пострілювали не десь по цілі, а то там, то там. То одна гармата, то всією батареєю.

Вертаючись назад, присів собі на невеликому горбкові в кущах, а хлопці нижче сіли закурить. Глянув за річку там і там. Далеко ударила батарея. Встав іти до коня, аж чую — зближаються снаряди, характерний притискуючий свист. Впав моментально на землю: пронеси, Господи! Рядом вибухи, засвистіла сталь, схвачуюсь і бачу перед носом жовто-зелений дим. Крикнув: "Маски!" Заплющив очі. Натяг свою. Завертівся світ, в очах потемніло, здавило горло. Стратив притомність. Був день 28. ІІІ 1917 року.

Опритомнів в ліжку. В грудях і горлі пале огнем. Язик напух, не поверну. Не маю голосу, дихать тяжко. Лікарі окреслили: газ фосген.

Ще того дня їхав санітарним потягом до шпиталю. Зо мною їхав Василь з речами і грішми.

Дістався до которогось шпиталю на Печерську в Києві. Десь примостився вірний Василь. Недобре зі мною. Дихаю з трудом, з рота виходе кривава піна. Мови нема, щоб міг ковтать. Все запухло. Очі не тронуті, і за це треба дякувать Богові.