Розділ «Військова служба»

2. Удачно вибране місто головного удару з розверненням на фланги ворожих позицій.

3. Віра в свої сили, хоробрість війська, високе майстерство артилерії. Немалим також було бажання реваншу за тогорічну поразку під Горлицями і тяжкий одворот.

Так почалась славна офензива Південно-Західного фронту під командою генерала од кавалерії Брусилова.

Змусила вона німців до перенесення значних сил в поміч Австрії. Високо піднесе мораль в нашій армії.

Буде причиною приступлення до війни Румунії по нашій стороні.

Удар пішов в керунку недалекого Дубна, на Луцьк, поширюючись в обидві сторони, вглиблюючись в зайняті ворогом і його власні території.

Бачив тіла полеглих, чужих і своїх. Багато їх не було. Ранених підбирали, односили і одвозили санітари. До полону того дня взято багато, над 15 000. Маси зброї, амуніції, десятки гармат. Перемога повна!

Одпочинку мала рота тільки один день. Рано другого дня пішо маширували з усім обозом на ст. Клевань. Сонце палило немилосердно. Дорога переважно піскувата, неймовірна курява. Час переходу визначено скупий, на 60-кілометровий марш.

Люди вибивались з сил. В чоботях великий відсоток одпарило ноги, одставали. Підбирали їх і підводили "двоколки" досить довгого обозу.

Що 55 минут одпочинок 5 минут. На обід 1 година. Офіцери більшу частину ішли пішо.

Цей непомірно тяжкий марш кінчився коло 7-ї вечером. Зайняв 12 годин, не включаючи обіду.

На ст. Клевань люди попадали на траву. Треба було ще грузиться в приготовлений поїзд.

Все ж таки одпочивши, люди помились, освіжились і підкріпились вечерею. Споминали клеманську воду, криштально чисту, холодну, приємну до пиття. Миючись, тоді в траві зоставив золотий хрестик і дукачик, знявши з шиї ланцюжок. Спостеріг страту пізно, жалів довгий час.

Погрузка возів і коней з всяким грузом одбулась справно і скоро. Тут показав себе наш фельдфебель Андреев. Ідучи на своїм місті в кінці роти, в найбільшій куряві, при своїй повноті і літах терпів люто. 40 літ, не 24–25!

Лице і коротка товста шия мали цвіт вареного рака. До того ще бідолаха "затерся", ішов розкарячений, поки не побачив при дорозі бабку. Зірвав листок, всунув де треба, зірвав на запас і дальше було йому легше. Не пекло.

Бувалець поміг не одному. Тепер Андреев носився між возами і кіньми. Його "алістократто" чулось в різних містах.

Через Рівне і Сарни рота прибула і висадилась на ст. Полиці, що лежить на залізниці Київ-Ковель-Брест. Село, де кілька днів мали квартири, здається, звались тоже Полиці.

Перший раз в житті побачив "курні хати", а заразом найбільшу бідність, темноту. Глухе, забуте Богом і людьми Волинське Полісся, а властиво найгірший його куток.

Всередині "курної хати" дим з печі стелиться горою і над дверями виповзає в сіни під солом'яну кришу, щілинами виходе назовні. Все смердить димом і сажею. Стеля і стіни на метр чорні, полискуючі. На стінах під чорнотою пояс сірий, живий — це маси мух. Висять ікони, продимлені, як і люди.

Чи люди тут віруючі? Так. Моляться, ходять до церкви, шанують духовенство. Є моральні і не злодійкуваті. Мають при тім інші свої вірування. Знають і переконані, що в господарстві на горищі живе домовий. В старих деревах гніздиться лісовий хазяїн. В млинах, під великим колесом перебуває водяник, в озерах і заводях річок водяться мавки, на болотах — чорти. З усіми треба жить в згоді, багато їм не треба, все буде тоді гаразд, матиме чоловік спокій.