Оброблення і достачання зваленого дерева: все те, що на Ікві, тільки в далеко більших розмірах. Вправу маєм.
До помочі додано дві роти піхоти. Співпрацюємо з пішою розвідкою.
Мости мають бути довжиною коло 30 метрів. Один — на колишній дорозі, другий — наліво, крайній в півкілометра далі. Де Стир розливається ширше, намічено широкий брід, вода має не більше одного метра глибини.
Мости для піхоти на поплавках з правого боку. Поділ праці, як на Ікві. Я — лівий, тяжкий, Петров — другий. Романов — на поплавках легкі. Час будови усталено: тяжкі — до 60 минут, легкі — 30 минут. (…)
Назрівав прорив на Стирі, на правім флангові військ Австро-Венгрії. Тут починався південний участок німців.
В самім гарячім для нас часі приділено мене часово до штабу 46-го корпусу. Пробув там три дні, довідався чимало з організації праці визших штабів, а головиє — цікавих, важних справ секретних.
Командиром корпусу був генерал Істомін, котрий прорвав фронт на Ікві. Для прориву призначено ще два корпуси. Разом це становило коло 150 000 багнетів і шабель при 1 500 гармат всіх калібрів. Всі частини мали повно укомплектовані батальйони, численні кулеметні команди, великі запаси амуніцій. Дивізія, сформована в другій черзі № 100, була узброєна австрійськими рушницями системи "майнліхер" з багнетами, доробленими в поспіху, тупими і довгими в формі ножів. Були майнліхери п'ятизарядні, стволи прикриті деревом, кулі — в стальних обводках, трохи товщі наших, закруглені. Замки добрі, прикриті, засмічуються і вимагають протирання і смарування два рази рідше од наших.
Гільзи з вистріленого набою (…) і посилать новий вигідніше, а через те стрілять можна чаще.
В штабі корпусу моїм новим несподіваним обов'язком був контроль телеграфної станції. Провірка одержаних і правильної передачі висилаємих телеграм. Особисто доручав телеграми, отримані корпусному або нач. штабу.
Ген. Істомін пізнав мене одразу. Являвся начальником "бойового участка", і йому на час прориву підлягали додані корпуси.
Саме одбувались наради старших командирів до к-рів полків включно. Омовлялось докладне місто прориву, каждий подавав свою мотивовану думку.
Ліву сторону найближчу займали венгри (дивізія). Середню — найдальшу, з Орлиним Гніздом — Польські Соколи, за ними на низинах стояла дивізія чехів. Далі були німці.
На станції працювали апарат "Юза" і три "Морзе". Зв'язок держався з штабом армії фронту і головної ставки. Працювали неперериваючи день і ніч.
Де ударить? Це було Найважнішим. Думки поділені. Одні подавали найвигоднішим удар по венграх. Штурмуючим тут найближче. Місцевість заросла кущами, огонь оборони не буде цільним. Опоненти вказували на значну глибокість і бистру течію Стирі, круті трудні збоча, сподівану сильну оборону венгрів, котрих уважалось за найкращі формації Австро-Венг. армії.
Другі уважали кращим ударить на чехів. Аргумент: б'ються неохоче, до полону здаються цілими бат-ми і полками. Контраргумент: місцевість низька, а підмокла артилерія там не проїде. Сусідство поважних німецьких резервів, котрі ввійдуть одразу до акції і ударять в бік і тил штурмуючих. На чехів, певно, мають пильне око.
Треті натискали на штурм позиції Польських Соколів з домінуючим Орлиним Гніздом. Аргумент: вигідні міста до переходу ріки бродом. Ключова, найважніша позиція: не виявлено поважного числа батарей. Контраргумент: на одкритій рівній місцевості кулемети нанесуть огромні страти піхотним. лавам, штурм може захлиснутися!
Ще аргумент, рішаючий: Соколи — не військо. Охотнича молодіж, як і їх офіцери. Мало обстріляна, недовишколена. Змасований огонь артилерії здеморалізує і пригнітить цю молодіж. Коли почнуть приходить в себе, штурмуючі будуть в окопах або в найближчій одлеглості. Кулемети не успіють розвинуть огонь потрібної сили. Страти не можуть бути поважними!
Запало рішення штурмувать позицію Польських Соколів. Мотивовані телеграми полетіли, де треба. Децизію затверджено. Забув додать, що всі телеграми були шифровані. Йшли з апарату до кімнати V, потім дальше.
Подано керунки руху офензиви Ковель-Камінь-Коширський. Далі — гаряча праця над стислим планом і поділом окремих завдань до полку влучно.
І знову між своїми Петров і Романов перетомлені, невиспані. Заступаю їх на день. Майже все готове до мостів. Підвозить та підносить. Рота дістане до помочі батальйон піхоти, 20 возів, крім своїх.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спомини запорожця» автора Авраменко Никифор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Військова служба“ на сторінці 44. Приємного читання.