Розділ «РОКУ 1687*»

На початку 1 войска великіе їх царских величеств зо всей Москви и панств приналежних до нас 2 рушили в городи українскіе, московскіе еще зимою з арматами, над которими старшими били Василий Галіцин князь и боярин, а другий Шеїн, и до весни тривали, стягаючись в слободах московских коло Сум, Криги, Котелви и инних. И гетману запорожскому 3 указ царский бил 4, жебы на войну готови били на Крим ити, где и Козаков приболшало з посполства. О святом Георгії, зараз навесну, гетман Іван Самойлович вийшол з Батурина з арматами, розославши по всіх полках, жеби виходили, універсали. А сам гетман на Гадячое 5 ишол ку Полтаві, и за ним усі войска козацкіе, переправивши Ворскло, ку Орелі 6, ку Самарі, где, мости поробивши на тих ріках, переправлялось войско козацкое, за которими и московскіе войска барзо велікіе наступили з боярином Василіем Василіевичом 7 Галіцином и при нем бояре: Шеїнов 8, Долгорукий, Змиев 9 и инніе 153 незличоние войска Самар переправили, где спор стал з гетманом, же мости попаленно на Самарі по переході козацком. От Самари пойшовши, стали у Острой Могили, на річці Татарці, межи Плесами Великими. Оттоль пойшовши, ночовали, перейшовши Вороную, а оттоль у вершину Осокоровской 10, где Терги от моря притягли річки, оттоль на Волную, где Кримка річка притягла от Конской, а оттоль у вершини Московки 11 Сухой, а оттоль ишли межи Кобилячкою и межи Литовскою на вершину Камянки, а оттоль до Конской, а оттоль на піски 12 Великого Лугу, где мечет пустий стоїт, и там Янчул річка, и там 13 Торскіе піски 14, недалеко от Січи; и оттоль не йдучи далій, назад повернули з войском зверху Великих Лугов против Кочогор, \144\ при тивлища татарского ноч же 1 ишли коло Дніпра.

* З 1687 р. знову продовжується список Козельського.

1 У сп. Судіенка і в вид. Бодянського: «В началі року 1687», у сп. Козельського: немає «на початку».

2 Там же: «к царству», в сп. Козельського: «неї».

3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Самойловичу».

4 У всіх інших списках: немає «бил».

5 У сп. Козельського: послідовно «Гадячеє» і «Гадячое».

6 У вид. Бодянського: помилково «к Орлі», у сп. Козельського: «и Урлі».

7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає імені Голіцина.

8 Там же: «Шеїн».

9 У сп. Козельського: ще й «Маслов».

10 У вид. Бодянського: «Осокорованой».

11 Там же і в сп. Судієнка: «Москвы».

12 Там же: «а отътоль до Конской да на піски».

13 Там же: «где».

14 У сп. Козельського: «и там пасіки».

И там от Великого Лугу 2 вислал гетман сина своего Григорія 3 на той бок Дніпра, до Січи, з войсками перебранними, з войском великим, и москви на килкадесять тисяч, над которими старшим ходил околничий Неплюев и Косогов, повернувши войска назад. И як прийшли на Кичету 154, и там старшина козацкая — обозний, асаул, и писар войсковий и иние преложоніе 4, видячи непорядок гетманский у войску и кривди козацкіе, же великіе драчи 5 и утисненія арендами, написали челобитную до їх царских величеств, виписавши усі кривди свої и людскіе и зневагу, якую міли от синов гетманских, которих постановлял полковниками, и подали боярину 6 Василію Василиевичу Галіцину, просячи позволенія переміняти 7 гетмана, которую зараз принявши, боярин с которим гонцем 8 послал на Москву до їх царских величеств. На которую челобитную прийшол указ от їх царских величеств и войско застал на Коломаці, где боярин старшині ознаймил козацкой, и нарадившися з собою, оточили сторожею доброю гетмана наноч. А на світанню, прийшовши старшина козацкая до церкви, и узяли гетмана 9, з безчестіем ударивши, и отдали москві. И зараз 10 сторожа московская, усадивши на простіє колеса московскіе, а сина гетманского Якова на коницю худую охляп без сідла, и провадили до московского табору до боярина, и там узяли за сторожу кріпкую. И того ж часу в раді козаком указ їх царских величеств читано и позволено иншого гетмана собі оббирати 11, а поколя гетмана наставлят, увесь порядок войсковий поручено обозному войсковому Василію Борковскому. Где почалися бунти у войску на старших, але зараз тое москва ускромила, а нікоторіе от войска оторвалися в городи своеволею, многіе двори пограбовали, арендаров и иних людей значних и приятелей гетмана бувшого, которих напотом имано, вішано, стинано и мордовано, яко злочинцов. И так того часу скончалося гетманство Івана Самойловича поповича и синов его, которий на ураді 12 гетманства роков пятнадцять зоставал и місяц.

Той же попович зразу барзо покорним и до людей ласкавим бил, але як юж розбогатіл, барзо гордий стал не тилко на Козаков, але и на стан духовний. Прийшовши до него, старшина козацкая мусіли стояти, ніхто не сиділ, и до двора жеби не йшол з жадною палицею; \145\ также и духовенство священници, хочай би який значний, мусіл стояти непокритою головою. А у церкві ніґди не йшол дари брати, але священик до него ношовал, также и сини его чинили; нежели гдеколвек виездил, любо на поліованя, жеби ніґди священика не побачил, то собі за нещастя міл. А будучи сам поповичом, из великою помпою ездил, без карети и за місто не поехал, ані сам, ані синове его, и у войску усе в кареті — так великую пиху міли, которая в жадном сенатору не живет. А здирства вшелякими способами вимишляли так сам гетман, як и синове его, зостаючи полковниками: аренди, стаціе великіе, затяговал людей кормленіем, — барзо на людей трудность великая била от великих вимислов — не могл насититися скарбами. И щось противко монархов наших московских хотіл почати, бо и в поході с тими великими войсками на Крим незичловость его постережена, же не йшол просто на Крим, але по степах блудил, и повідают, же з умислу казал степ палити своїм зичливим, жеби тим отмовитися, же не можна до Криму ити задля конского корму.

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «юже».