Розділ «РОКУ 1652»

Жолнірове юже ся 7 убезпечили на приязнь гетмана Хмелницкого и на терпливость, бо стоячи на Україні на зимовлі, великую кривду, албо біду людем чинили ведлуг своего звичаю жолнірского так в обтяженію здирством 8, яко теж и почасти тих людей, що в козацтві зоставали и о смерть приправовали. О чом так великіе скарги гетмана 9 Хмелницкого доходили со всіх сторон, и видячи, же жолніре щодалій срозшими 10 на людей становятся, и витягши хана з ордами и у сему козацкому войску не ознаймуючи 11, але тилко тіе полки зостаючие поблизу Чигрина з собою узявши, пойшол в поля противъко орди. А гетман Калиновскій, завзявши відомость, же в полях уже орда зостает, — войска свої, которіе зоставали коло Дністра и коло Богу, скупил и стал за Ладижином на Батозі. А до того войску дал знати, которое зоставало в Ніжині з братом оного и по инших городах задніпрских, жеби яконайскорій поспішали до обозу, до боку его. Которіе якнайскорій рушили з Задніпра, немаліе кривди чинячи 12 людем, простуючи на \64\ киевскіе перевози, и там переправили Дніпр спокойно, бо в Киеві зоставал воевода киевскій Адам Кисель, которий с тими ж жолнірами уступил зовсім с Киева, бо з жоною зоставал. Которому, подобно, дал знати гетман Хмелницкій, жеби уступал, бо з ним як з благочестивим паном мешкал згодне.

7 У вид. Бодянського: немає «ся».

8 У сп. Козельського: «здирства».

9 У вид. Бодянського: «до гетьмана».

10 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «горшими», у сп. Судієнка: «сзтрогшими».

11 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «знаймуючи».

12 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «чинили».

Але тое войско, которое уступало з Задніпря 1, не поспішило до боку гетмана своего коронного в обоз на Батог, бо Хмелницкій, знявшися з ханом в полях, за которими войско козацкое наздогон ишло, и просто полями 2 потягнул к войску коронному. На которих напавши з ордою, обозу достал и тое войско знесл, и Калиновскому гетманові там же голову оттято и до Хмелницкого татарин пришел. З которого то войска з того обозу мало хто увойшол, бо хочай хто был конми добрими увойшол албо лісами, то постарому, покуля татаре оных нагнали, то люде посполитіе 3 оних громили, не иміючи над ними литости 4, за їх тиранства и здирства. И так тое войско розбивши, хан з Хмелницким пустился 5 просто ку Камянцові Подолскому, и що орда узяла была живого неволника жолнірства, усе приказал вистинати 35, жеби ся орда не обтяжала 6.

И в том року 7 знову по городах много панов пропало, которіе на свої маетности понаездили были, бо знову оныїх посполство 8 позабивало, и козаки, що уступили были з своїх дворов, знову ся понаворочали. А гетман Хмелницкій, ставши под Камянцем Подолским, много шкоди начинили: поза Лвовом 9 и по Волинню попустошивши и наполнивши ясиром орду, повернул до Чигирина и отпустил орду.

И того ж року послал до Волох женити сина своего з дочкою господара волоского Василя воеводи Лупула 10, которій учинити мусіл, боячися оного. И так тоей осени тое сталося веселля, и отдал дочку свою до Чигирина, которое з великим коштом так господара 11 волоского, яко теж и людей зостаючих, куда тое войско з веселем ишло, отправлялося 12, бо не в малой купи їшло, а люде своеволніе.

Того ж року барзо приморки 13 великіе были в Корсуню и по иних городах в тих повітах, также и на Задніпру в Переясловлю \65\ и в пригородках его, в Носовці, Прилуці, опроч Ніжина, — много вимерло людей, же пусти зостали дворі.

1 У сп. Козельського і Судіенка: «з Задніпра».

2 У вид. Бодянського: немає «полями».

3 Там же: немає «посполитіе».

4 У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і в сп. Козельського: «милости».

5 Там же: «пустились».

6 У сп. Судієнка: «обтягала»; в сп. Козельського: «обтяжила».

7 У сп. Судієнка: «В том году».

8 У сп. Судієнка: «оних їх посполство» ; у сп. Козельського: «їх посполство».