Розділ «РОКУ 1674»

Зараз по Рождестві Христовом по указу его царского величества, зобравши войско боярин князь Григорій Григоріевич Ромодановскій и околничій Петр Дмитриевич Шкуратов, воеводи білогородскіе, великіе сили московскіе и излучившися з гетманом Иваном Самуйловичом, з войсками козацкими задніпрянскими 1, и потягнули на Крилов под Чигирин 121. И немного стоявши под Чигирином 2 и попустошивши містечки около Дніпра, подтягнули под Черкаси и оных доставали; где черкасці, собою звонтпивши, здалися князю и гетманові; которим 3 зоставивши часть войска залогу, потягнули войском до Канева, где и каневці, собою стривоживши, поклонилися князеві и гетманові и до города [впустили 4]. Ис Канева князь и гетман послали войска до Богуславя, бо у Корсуні и Лисянці стояло войско Дорошенково. А Дорошенко послал до Волоской землі до солтанов, просячи, жеби щоколвек татар оному послал задля постраху. Аже за частою прозбою Дорошенковою солтан послал часть орди на Рашков, которіе почали у Рашкові своеволити, жони брати. И так мішане, обурившися, оних з міста 5 вигнали, а заледво знову перепросили, а єднаючи, утратили тисячей шесть грошей. И тая орда притягла 6 до Лисянки к брату Дорошенковому Григорому, которій з оними татарами 7 и с козаками ходил под Богуславе против войска московского, але заледво з оними увойшол в Лисянку 8, — добре оних гнано 122. И лисянци, не терпячи татарской своеволі, обурившися, татар побили, а старшина татарская у господі боронилась, аж приехавши от задніпрянского войска асаул оних побрал — ему здалися, а Дорошенкового брата знайшли на передмістю криючогося и узяли в неволю на Москву 9. А другій брат Дорошенков Андрій з нікоторою старшиною утеком пойшол с Корсуня и с компанією Дорошенковою. И так усі полки схилилися его царскому величеству и гетманові задніпрянскому Івану Самуиловичу, опроч самого Чигирина и Паволочи. И побравши писма от гетмана Самойловича, полковники по городах розехалися з войсками 10.

В тот час и гетман Ханенко по смерти короля Міхала з Вишневецких 11, варуючися панов, уступил на Задніпря и в том же войску зоставал при князю з своїм войском, которое при нему зоставало, \118\ так запороских Козаков, яко теж и тих, що з городов до него приставало немало. А Дорошенко тим усе уводил, же міл поклонитися его царскому величеству и положити гетманство у раді, тилко жеби рада была у Переясловлі, на що князь из гетманом Самуиловичом позволивши.

1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «задніпрскими»

2 У вид. Бодянського: немає «И немного стоявши под Чигирином».

3 В усіх інших списках: «в которих».

4 У сп. Іскрицького і Судієнка: помилково «вступили». У тексті це слово наведено за іншими списками.

5 У вид. Бодянського, в сп. Козельського і Судієнка: «із міста».

6 У сп. Судієнка: «потягнула».

7 У вид. Бодянського: «татары», у сп. Козельського: «оною ордою».

8 Там же: немає «Лисянку».

9 У вид. Бодянського: «у Москву».

10 Там же: «войском».

11 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «з Вишневецких».

И зараз тоей же зими в пост великій зобрал усіх полковников и Козаков чолнійших на ряду 1 в Переясловле, и Ханенко здал гетманство, и по 2 Дорошенка посилали, але Дорошенко не поехал, жалуючи утратити 3 гетманства.

И так совершенно з обох сторон Дніпра потвердили гетманство Івану Самуиловичу на той раді в Переясловлі, аж по самий Дністр. Тилко над Дністром Гоголь, не хотячи полковництва утратити, держался при руці Дорошенковой, и до турчина чрез него поселство отправовалося. А же зима великая барзо была, войска его царского величества и козацкіе мусіли по городах розейтися, а Дорошенко, манячи, до літа просил, жеби рада отложена была, а тут старался о посилки собі. И зараз по Воскресенії Христовом, навесні, вишло солтанов три на посилок Дорошенкові в поля. Аже почали докучати под городи: Лисянку, Олховець и инніе, противко которих ординованій Думитрашко, полковник переясловскій, з войсками московским и козацким, и напавши на них за Тайшликом 4, оних значне 5 громил, бо чотири милі гонили 6, рубаючи татар, и многих поймали 123.

Боярин зась князь Ромодановскій и гетман Іван Самойлович, переправивши Дніпр у Черкасіх, з войсками под Чигирин потягнули 7 и облегли сюю сторону от Черкас, а тамтая сторона за Тясмином оним поволна была, которою волній проезд посланці Дорошенкові міли в Крим и до Царигорода. И так горячою прозбою своею Дорошенко двигнул знову самого турчина с потугами великими, до которого и хан притягнул 8 у Волоскую землю. И так великими своїми поганскими силами рушил ку Дністру и застал усі городи полни людей, сподіваючихся посилков от его царского величества и от гетмана Самойловича 9, будучих 10 убезпечоними писмами, же посилки великіе идут. И так притягнувши, турчин Косницю достал, и усіх людей вистинано, а напотом місто Ціну 11 достали и вистинали, оттуля зась місто Куничое 12, в котором килка городов 13 зійшлося было, и там много турков побито, але поганин не отступил — аж приступом узяли и усіх вистинали. А оттуля под Ладижин потягнул \119\ и до Ладижина штурмовали, бо там Козаков немало было задніпрянских з Мурашкою полковником; аже міщане звонтпили, почали просити милосердія и издаватися, але поганин показал недоброе милосердіе: бо першей старшину вибрал, а напотом и усіх в неволю побрано. И там стоячи, сам цар послал под Умань и доставали Уманя, що юже уманці, видячи немалую налогу и хотячи получити милосердія, послухавши Дорошенка и его посланцов, — полковник з старшиною и чолнійшими козаками поехал кланятися турчинові, и там усіх тих Козаков в неволю узято.

1 В усіх інших списках: «раду».

2 Там же: «до».

3 У вид. Бодянського: «утраты».