Розділ «РОКУ 1662»

Уступуючи 2 хан и Хмелницкій з Задніпра, зоставили Козаков у Аркліеві 3 и татар коло Аркліева, а же шкоди великіе чинили по Задніпру, околничий князь Григорій Григоріевич Ромодановскій, скупивши войска, пошол ку Аркліеву и тих татар погромил у Вереміевці, с которих мало увойшло за Дніпр, бо той погром был зараз по Воскресенії, и Аркліев узяли и спалили. Тих же свят Сомко учинил раду в Козелцю, и там гетманом его козаки учинивши, присягали ему. Тилко ж тое не трвало 4, бо тая рада стала неслушне для того, же послали [до] его царского величества, просячи о позволенніе зуполной ради, на которой бы и войско з Запорожжя было, жебы одностайне гетмана оббрали и одного 5 слухали. Бо запорожці себі гетмана Бруховецкого звали, а полковник ніжинскій Васюта собі гетманства хотіл и не слухал Сомка 6 гетмана. На що юже царское величество позволил, жебы рада была и гетмана собі настановили, а же тая Козелская рада стала неслушне, и гнів царскій стал. А до того еппископ Мефтодій, которій на той раді был и до присяги приводил, также и Васюта, ніжинскій полковник, описали Сомка гетмана, же конечне по орду посилает, \85\ хотячи измінити, що была неправда.

2 Там же: «уступаючи».

3 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «Иркліеві».

4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «тривало».

5 У сп. Козельського: як правило «един», «еднак», «едностайне» і под.

6 Там же: паралельно «Самко», «Самченко».

Бо того ж року и літа гетман Хмелницкій, затягши орди часть и жолніров, коммоника и піхоти, и з усіми полками своїми переправивши Дніпр, подступил под Переясловле и оного доставал час немалий, але ничого не вскурал, бо там было войско царское и козацкое при Сомку, которіе можне 1 боронилися. Итого ж часу околничій князь Ромодановскій, скупивши войско и Ніжинскій полк при собі маючи, просто ку Переясловлю потягнул з войском. Где татаре, припавши 2 на світанню под войско, под Піратином узяли язика московских людей и сами наоко войско выділи, пришовши до войска, дали знати Хмелницкому о тих силах, которіе идут на него. Що Хмелницкій, собою стривоживши, отступил от Переясловля и потягнул ку Дніпру под Канев и, не дойшовши Канева, над Дніпром окопався, минувши Городище, противко села 3, к самому Дніпру. А князь Ромадановскій, пославши коммонником за тим подездом татарским, за которим гонилисмо аж до самой Оржици, аже татаре, полегчившися, тую переправу перейшли и, не чинячи жадного отвороту, уходили мимо Яблонев, где барзо зліе переправи и мусіло войско повагом ити, и переправивши Супой, сталисмо. Где посланци гетмана Сомка пришли, даючи знати об отході Хмелницкого от Переясловля, за которим подезд добрій выслали. А же дано от поезду знати, же рушил от Городища князь Ромодановскій со всім табором ко Дніпру мимо Переясловле, где и наказній гетман со всім войском вышол з Переясловля, и зкупившися з околничим 4 князем Ромодановским, просто пойшли тропою гетмана Хмелницкого. Аже Хмелницкій юже стал табором, окопавшися, выпер подезд и гнал на полмилі, але же войско ишло всправі 5, козаки Хмелницкого назад уступили ку своему табору, бо юже татаре, зоставивши Хмелницкого, за Дніпр переправовалися 6 и пойшли у свою землю 69. Где войско околничого князя Ромодановского и козацкое 7 просто табором наближилося на табор Хмелницкого, як можна ся быти з гармати, и коменик козацкій з обох сторон дал бой от поля, з тоей сторони, от бору. А Яким Сомко с піхотою Козаков своїх, также и з московскою 8 просто противко табору ишол, где великая война сточилася 9 з обох сторон, которая тривала годин полтреті зиґарових 10. А напотом як наступил князь Ромодановскій з коммонником ушикованим так копійним, райтариею, як и иним огнистим, \86\ зараз войско Хмелницкого тил подали, которіе ся юже болше и поправити не могли, але мимо табор ко Дніпру скочили, а инніе з Хмелницким до бору.

1 У сп. Судієнка: «оборонилися», у сп. Козельського: «коториї мужнє».

2 У вид. Бодянського: «приставши».

3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «над Дніпром, минувши Городище, противно села окопався».

4 У вид. Бодянського: немає «околничим».

5 У сп. Козельського: «справно».

6 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «переправилися».

7 У вид. Бодянського: немає «козацкое».

8 Там же: «из Москвою».

9 У вид. Бодянського: «точилася», у сп. Судієнка: «почалася».

10 У сп. Козельського: «дзиґарових».

Що видячи піхота и тіе в Дніпр 1 скочили, и так Дніпр наполнили, же за людом мало и води знати было. А піхота німецкая, которой тисяча было, в углі табуру заперлися и не здалися, аж усіх выбито 2. И так там згибло войска з руки Хмелницкого так козаков, як и ляхов тисячей болше двадцяти, же аж от смроду трупу его 3 ку Днепру трудно было приступити, а инній труп аж на Запорожже позаносило. Итак Хмелницкій * люд погубил и табор зовсім утратил, а сам не у великой купі на Черкаси увойшол. А инніе козаки, которіе переплили Дніпр, нагіедодомов ишли, а з жолніров у Дніпра были 5, а которій переплив, то и с тих мало хто увойшол. И так козаки Канев опановавши, многіе шкоди чинили и в Корсуню и по иних городах, містах и селах.

А тая потреба была місяця июля «16». По той потребі войско козацкое, видячи, же Яким Сомко, не щадячи здоровя своего, ишол з войском и добрим приводцею был, хотіли учинити совершенним гетманом. А же єпископ Мефтодій, на тот час тому зайздростячи, а Васюта, полковник ніжинскій, себі хотячи, упросили князя Ромодановского, жебы найскорій ишол под Черкаси, не ожидаючи Якима Сомка гетмана, которій на радощах гулял с козаками. А тое сприял писар Сомков, же Васюті, которій потаємне перенятій был от Васюти, и той почувши, же конечне рада міет бити на потверженя гетманства Сомкові, аже и козаки полку Ніжинского на тое схилялися. И так князь Ромодановскій, не ожидаючи приезду Сомкового з Переясловля, рушил з войсками московскими, при котором и Васюта з полком Ніжинским пойшол, инніе усі полки зоставивши. До которих Сомко приехавши, аже не застал князя, до Канева рушил 6, по Задніпрю немалую узявши здобич, вцілости повернули ку домом, уставивши полковником 7 Лизогуба в Каневі. А князь Ромодановскій, пришовши ку слободце Богушковой, и войско перебравши, послал товариша своего столника Приклонского, которій, переправивши Дніпр, подступил под город Черкаси, которому Черкаси здалися. И там будучи в Черкасах, наставили полковником з своей руки Михаила Гамалію, и немного що \87\ зоставивши москви, столник Приклонскій з войском ишол униз Днепром, зближаючи ку Чигирину, аж до Бужина притягнул, тое схиляючи. А князь Ромодановскій сим боком Днепра ишол униз и там же противко Вужина стал, над Круковом.