Розділ «РОКУ 1687*»

8 Там же: немає «в суботу», а є «23» (правильно).

Того ж року, місяця юля... дня 1, старшина козацкая, видячи, же в небитности гетмана своеволя по городах почалася розширяти 2, просили боярина Галіцина, жеби войску позволил волними голосами обрати собі гетмана, нащо позволил боярин раді бити. И так у раді войско, которое на тот час било, настановило гетманом бившого 3 асаулу войскового Івана Мазепу 155, роду шляхетского, повіту Білоцерковского, старожитной шляхти українской 4 и у войску значной, нащо и боярин зезволил и до їх царских величеств послал 5. И так новопоставлений гетман, постановивши порядок у войску, розослал по усей Україні, жеби тую свояволю унимали, а тих бунтовщиков унимали 6, а ежели кому якая кривда от кого ест, жебы правом доходили, а сами своїх кривд не мстилися, там же 7 постановили, жеби юже аренд не било на Україні на горілку, ані на жадний напиток, опроч инъдукти.

Того ж часу новобраний 8 гетман Іван Мазепа послал своїх посланцов за пороги до Січи и до того войска, которое там зоставало з Григорієм гетманенъком, и до околничого Неплюева, ознаймуючи о переміні гетмана и незичливости его противку їх царских величеств и войску запорожскому, и о постановленій) нового гетмана, даючи знати войску, жеби якая замішанина не била у войску от Григорія гетманенка, и жеби оного до вязеня взято и їх совітников: Полуботка Леонтія, полковника переясловского, и Ярему, полковника ніжинского, и Лазара Горленка, полковника прилуцкого (сего убито), и инних, которих 9 знаючи. Нащо войско так запорожское, зостаючое в Січи, як тое городовое, що там послано било, позволило, и Григория гетманенка взяли за сторожу московскую и Полуботка, отдавши околничому Неплюеву, которих проважено до гетмана, а от гетмана до боярина Галіцина, а оттоль на Москву безчестно на телізці московской послі карет коштовних, отобравши усі скарби и коні, що иликолвек міли 10. А с тоею відомосте) и по Якова 11 гетманенка посилано Леонтія Черняка полтавского, Івана Ракушку Романовского, сотника мглинского с товариством, и москалей чотири человіка.

1 У сп. Бодянського і в сп. Судієнка: «в іюлі місяці», у сп. Козельського: «того ж часу іюля старшина».

2 У всіх інших списках: «розширати».

3 У вид. Бодянського: немає «бившого».

4 У сп. Козельського: «украеной».

5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «послан».

6 У сп. Козельського: «имали», в вид. Бодянського: «карали».

7 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «также».

8 Там же: «новообранний».

9 У сп. Козельського: «кого».

10 Дальші рядки відсутні в сп. Третякова (вид. Бодянського) і в сп. Судієнка, після фрази: «що иликолвек міли» безпосередньо йде: «а войско того ж часу роспущено по домах» і т. д.

11 У сп. Козельського: «Григория».

И по припроваженю Григорія войско того ж часу роспущено по домах козацкое, а московское в слободах стало \147\ и близкіе по городах розойшлися 1, бо великая нужа 2 у московском войску била: на килкадесят тисяч вимерли, як уступали с поль кримских, многих хорих живих у ями загребали 3.

Того ж року татаре барзо великіе шкоди коло Киева починили, коло самого города под замком людей побрали, постинали и усе літо не давали отпочинку, же з города за Либедь трудно било вийти, — не дбаючи на тое, що наши войска на Крим пойшли, и наші в Криму не бавили. А они, поганці, не тилко за Кіевом тот бок спустошили 4, але и на сем боку Дніпра немало по селах людей в неволю побрали и иних постинали.

Повернувши войска їх царских величеств назад, бившого гетмана Івана поповича повезено на Сибір з меншим сином Яцком водою Окою в судні, в далніе городи на вічное мешканя 5-6. А старшого сина Григорія взял з собою околничий до города Сівска, и там по многих спитках голову оттяли, рубаючи разов три задля болшой муки, и так безчестно загребено без похорону, бо не дано и священика, жеби его висповідати. А маетности їх усіх трох, гетманскую и синов его, переписано било до скарбу царского 156, а напотом велено срібро, шати 7, чого незличоная річ была, жеби тое на потреби войсковіе обернено 8 било, усе тое зостало в Батурині. А жона бившого гетмана отослана до Седнева на мешканя убого, а приятели їх в безчестю зостали и в ненависти от людей.

1 У вид. Бодянського: «близкое по городах розійшлося».

2 У сп. Козельського: «нужда».

3 Там же: «ховали». Оповідання про наскок татар під Київ і на лівий берег Дніпра немає в сп. Козельського, тут розповідь безпосередньо переходить до викладу долі Самойловича: «Повернувши войска».