Розділ «РОКУ 1663»

Зараз по весні заводится на новое лихо, чого за иних гетманов не бивало, тоест чорной ради 72. А то зараз фортеліов заживает Бруховецкій и докучает его царскому величеству, о той раді просячи, жеби кого зволил его царское велечиство на тую раду послати. Итак на жадання запорожцов и тих полков 1, которіе ся привязались до Бруховецкого, висилает его царское величество околничого князя Великогагина и столника Кирила Юсифовича Хлопова 2, о которих зближенню взявши відомость; Бруховецкій зараз, вишовши з Гадячого, простует ку Батурину 3, переймаючи тых посланих от его царского величества, а своїх розсилает по всіх полках с писмами, жеби усе посполство стягалося под Ніжин у раду и Ніжин рабовати. На которії писма, що живо, рушили з домов не тилко козацтво, але усе посполство купами, а не полками 4. А гетман Сомко, Козаков значних с полковниками скупивши, притягл 5 под Ніжин, где и полковник ніжинскій увесь полк свой скупил зо всего Сівера, бо то один полк 6 бил и Стародубовщина. Але тое собрання Сомково нінащо обернулося, поневаж юже Бруховецкій ліпшую ласку з запорожцами міл у его царского величества, а то за стараніем епископа Мефтодія, которого Бруховецкій запобігл подарунками и обетницами розними, яко то люде звикли дарами уводитися 7. И так з другой сторони міста Бруховецкій, зейшовшися з околничим Великогагином, з которим немало люду военного от царского величества было, подступили под місто войска немаліе, а найболшей посполства. Где москва, не бавячися в полю, увойшла уся у город Ніжин и стали по господах в обох містах — старом и новом. И постоявши килка дней у которих началних людей, тоест в околничого, запрошоній Сомко гетман и Бруховецкій з старшинами, оповіли оним о зволенню 8 его царского величества, же по жаданю и прошенію усіх Козаков зезволив быти чорной раді на обраня одного совершенного гетмана. Чому любо Сомко, яко уже маючій гетманство от подручних собі полковников и сотников и Козаков, подтвержденное присягою ново у Ичні, суперечали 9 тоей раді. Але же болшая била купа при Бруховецкому зо всіх полков, мусіли на тое позволити, и сподіваючись того доказати, же при нему старшина стоїт. И так зложили час раді юня \90\ «17», зараз уступивши в пост Петров, на которую раду так постановили были, жебы в тую раду їти пішо, без всякого оружжа. И за містом розбито намет великій, на тое присланній от его царского величества, при котором наміті и войско московское стало з оружжем задля унимання своеволі, але тое мало що помогло.

1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «полковников».

2 У вид. Бодянського: «князя Юсифовича Хлопова», у сп. Козельського: «Кирила Иосифовича Холопова».

3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «в Батурину», у сп. Козельського: «до Батурина».

4 Там же: «купячися полками».

5 Там же: «притяг».

6 У вид. Бодянського: немає «свой скупил зо всего Сівера, бо то один полк».

7 У сп. Козельського: «даванем увестися».

8 Так само в усіх інших списках; так спочатку було і в списку Іскрицького, але пізніше виправлено на «изволенне».

9 У сп. Судієнка: «сперечали», в вид. Бодянського: «спречали».

Як вдарено в бубни 1 на раду, Бруховецкій, ведлуг постанови, пішо войско припровадил ку намету своей сторони на тую раду, и Сомко не зозволився: и сам и усі козаки, при нему будучіе, яко люди достатніе 2, на конях добрих, шатно и при орюжю, як до войни, тоей интенції будучи, же ежели би не ведлуг мисли оных рада становитися бы міла, то межи собою битву міти, бо при таборі Сомковом и гармат было немало. Але тое нічого не помогло, поневаж запорожці, ласкою его царского величества упевнени, и скоро тая рада стала и боярин 73 вишол з намету и почал читати грамоту и указ его царского величества, не дано того скончити, ані слухаючи писма царского величества, зараз крик стался з обох сторон о гетманство: одни кричат «Бруховецкого гетманом», а другіе кричат «Сомка гетманом» и на столец обоїх сажают. А далі и межи собою узяли битися и бунчук Сомков зламали, заледво Сомко видрался през намет царскій и допал коня и інная старшина, а инших позабивано до килка человіка. И так сторона Сомкова мусіла уступати до табору своего, а сторона Бруховецкого на столец всадили Бруховецкого, зопхнувши князя, и гетманом окрикнули, давши оному булаву и бунчук в руки; що заледви и нескоро той галас ускромился. Але того часу князь Великоґаґин не потвержал гетманства Бруховецкому, бо и до себе прийти не могл за великим шумом межи народом. Итак Бруховецкій с 3 тими знаками пойшол до своего табору, где стоял над Остром у Куті Романовского. А Сомко вехал 4 до своего табору, юже не маючи бунчука ані булави, бо тое запорожци видрали оному. Зачим войско почало Сомково собою тривожити, отступаючи Сомка, любо Сомко послал с тим до князя, же на той раді з войском своїм не перестает 5 и Бруховецкого гетманом не приймует, и ежели знову не будет рада и жеби Бруховецкій положил знаки войсковіе, то отходит з своїм войском ку Переясловлю и знову до его царского величества слати, же гвалтом гетманство дано Бруховецкому, которого войско не приймует. Що видячи князь тое розервання и обавляючися, жеби с того не вросло що злого 6, знову на третій день тую раду складает и \91\ приказует Бруховецкому, жеби в тую раду пришовши, знаки войсковіе положил,

1 У сп. Козельського: помилково «будинки».

2 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «достойніе», у сп. Козельського: «достойнії».

3 У вид. Бодянського: «з». Далі в цьому виданні прийменник «з» значно частіше вживається, ніж у списку Іскрицького, а також подвоення приголосних в закінченнях іменників. Інколи і літера б стоїть на тому місці, де в списку Іскрицького вжито «е».

4 У сп. Судієнка: «віехал», у вид. Бодянського: «выіхал».

5 Там же: «не пристает».

6 Там же: «зло».

жеби уся старшина уступила до 1 ради до намету, а чернь войско, жеби гетмана настановляли, кого улюблят. Чому барзо 2 Бруховецкій сперечался, яже видячи, же князь почал на Сомкову руку схилятися, которому старшина порадила, жеби не будучи спротивним задля ненарушення ласки его царского величества, тилко ж жеби не йдучи ку намету, где войско стояло московское, але межи своїми войсками тую учинили раду, на що и Бруховецкій позволився. Але несталость наших людей тое помішала, бо козаки сторони Сомковой, отступивши своей старшини 3, похапавши корогви каждая сотня, и до табору Бруховецкого прийшли и поклонилися, отвернувши, зараз напали вози своїх старших жаковати. Що видячи Сомко с полковниками своїми и инною старшиною, впавши на коні, прибігли до намету царского до князя, сподіваючися помочи и оборони своему здоровю, которих зараз князь зо всім отослал в замок ніжинскій 4. Того ж часу усе у них поотбірано — коні, ринштунки, сукні, и самих за сторожу дано. А Бруховецкій зо всім войском пришол к намету царскому, которому юже князь здавал з своїх рук булаву и бунчук, подтверждаючи гетманство 74, и попровадил в соборную церков святого Николая, где присягу виконал Бруховецкій зо всім войском. И вийшовши з церкви, того ж дня своїх полковников понастановлял з тих людей, которіе з ним вишли з Запорожжа, по усіх городах, а Ніжинскій полк на три полки розділил. При котором настановливаню 5 полковников много Козаков значних чернь позабивала, которое забойство три дни тривало. Хочай якого значного козака 6 забили или человіка, то тое в жарт повернено, а старшина козаки значніе, яко змогучи, крилися, где хто могл, жупани кармазиновіе на сермяги миняли. И так тое забойство третего дня почало ускромлятися и заказ стал, жеби юже правом доходил, хто на кого якую кривду міет. Тих зась полковников, которіе у замку ніжинском зоставали у вязеню, усе пожаковали, и в домах мало що зостало.

Того ж дня, як тая рада стала, місто Ічня, в котором рада была, и церков тая, в которой Сомкові присягали на послушенство гетманское, усе згоріло дознаку тоей же години, як Сомка взято до вязення.