Розділ «КУЛЬТУРА СХІДНОГО СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я В ДАВНИНУ»

квітами земля процвіла,

час пташиних пісень настав,

голос горлиці чутно в нашім краю,

наливаються смокви на смоківниці,

виноградна лоза духмяніє, —

встань, моя мила, прекрасна, вийди! Моя горлице в гірській ущелині,

під сховом уступів, — Дай побачити лице твоє,

дай почути твій голос, Бо голос твій милий,

лице твоє прекрасне!

Кохання між юнаком та дівчиною* подається в "Пісні над піснями" як найбільша цінність, поряд з якою всі скарби світу — ніщо:

І не можуть великі води погасити кохання,

річкам його не затопити, — Хто ціною статку свого схоче кохання купити,

той зневажений буде.

Розбудова єврейської держави, складні соціальні, політичні та ідеологічні процеси в ній вплинули на художню словесність стародавніх євреїв доби Першого храму, в якій прослідковуються паралелі з єгипетською та вавилонською поетикою. В Палестині завдяки талантові пророків розквітло ораторське мистецтво. Літературознавці наголошують, що "книги пророків є одним із найсамобутніших і найважливіших жанрів староєврейської літератури; без них ця література мала б інший вигляд". З’явились історичні оповіді про діяння суддів та царів, у яких сильні світу цього зображувалися, до речі, не тільки рожевими фарбами.

Розвивалася духовна поезія — гімни (псалми), авторство яких пізніше приписали цареві Давидові, складались оповіді про патріархів, міфи (про створення світу, всесвітній потоп тощо).

Під час та після вавилонського полону євреїв жерці кодифікували літературні пам’ятки, піддавши їх теологічній обробці. Проте літературна творчість євреїв доби Другого храму не звелася до простої переробки старих сюжетів, з’явилися й нові літературні твори, в тому числі патріотичні "Книга Естер" та "Книга Даниїла".

У VI—III ст. до н. е. Староєврейська література збагатилася видатними філософськими творами — "Книга Іова" та "Книга Екклесіаст". "Книга Іова" розповідала "про страшний досвід суперечки людини з Богом, досвід самітності серед людей і розладу з самим собою", а "Книга Екклесіаст" з глибоким песимізмом проповідувала думку про неможливість пізнати світ, що його вона трактувала як марний і безцільний круговорот:

Марнота марнот,— сказав Проповідник,— марнота

марнот: усе марнота. Яка користь людині з усіх її праць, над чим

працює вона під сонцем? Рід відходить і рід приходить, а земля