Розділ «АССИРІЯ: ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ВЕРШИН МОГУТНОСТІ»

Поет змалював ассирійського деспота таким, яким той сам хотів показати себе світу. Справжній же Асархаддон був, на думку історика, "людиною забобонною, неврівноваженою й навіть боязкуватою".

У своїй велетенській державі Асархаддон не знав спокою. Він марно намагався покласти край між партійним чварам, довго не міг визначити кандидатуру свого наступника. Врешті-решт він вирішив догодити обом політичним угрупованням шляхом передачі основного, ассирійського, трону синові від ассиріянки — Ашшурба-напалу (греки називали його Сарданапалом, Біблія — Аснаппаром), а вавилонського — синові від вавилонянки — Шамаш-шум-укіну. Цей політичний маневр лише довів політичні пристрасті в державі до точки кипіння. Тим часом фараон Тахарка несподівано повернувся у Мемфіс і вирізав там ассирійський тарнізон. Єгипет відложився від Ассирії. Асархаддон негайно спорядив до Єгапту каральну експедицію, проте на шляху в долину Нілу занедужав і помер. Виконуючи його політичний заповіт, знать передала царську владу обом синам Асархаддона — Ашшурбана-палу та Шамаш-шум-укіну. Ні той, ні інший, очевидно, навіть уявити не могли, що зовні надмогутня Ассирійська держава вже наблизилася до свого фатального кінця.