Розділ «Тема VIII. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ XVII СТОЛІТТЯ. СТВОРЕННЯ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ»

Вже згадуваний В'ячеслав Липинський ("Україна на переломі") вважає трагічним, безвихідним становище, в якому опинилися Б. Хмельницький і його держава. Далі Липинський каже, що Хмельницький знайшов єдино можливий вихід, і слушний в натиску на Москву, з якою, як каже Д. Дорошенко, "від 1649р. Хмельницький веде постійні зносили і підбиває її на війну з Польщею, апелює до релігійного почуття московського царя і вабить його поворотом віднятої не так давно поляками Сіверської землі" (Нарис історії України, т. II).

Загроза нової війни з Польщею в значно важчих для Гетьманщини обставинах штовхала Хмельницького до військового союзу з Москвою. Можливо, гетьман і його соратники гадали, що союз України з Московським царством, країни демократичної і монархічного царства вдасться. А як це оформити, напевно, ні Хмельницький, ні хмельничани не думали, хоч це і виглядає дивно.

"Березневі статті" Б. Хмельницького. Саме за Хмельницького були започатковані гетьманські статті, документи державно-правового і міжнародно-правового характеру. Вони визначали устрій української гетьманської держави XVII-XVIII століть та порядок її відносин з Московським царством.

Деякі вчені помилково називають перший такий договір, укладений Б. Хмельницьким з московським царем Олексієм Михайловичем, Переяславською угодою. Подібні документи найчастіше називаються за місцем підписання. В даному ж випадку вони ввійшли в історію як "Березневістатті", тому що були підписані в Москві представниками Б. Хмельницького і царем в березні 1654 року.

Варто зазначити, що матеріали договору з Москвою розроблялися під керівництвом гетьмана в Чигирині, а "статті" редагував, здається, І. Виговський, як військовий писар. Документ був оформлений у вигляді прохання до царя, а вже в Москві думні бояри назвали його "статтями".

Більшість статей стосувалася запорізького війська; багато статей були складені на захист решти станів населення України.

Замість 23 статей, запропонованих українською стороною, цар погодився тільки на 11 статей, що й підтвердив "Жалуваною грамотою гетьманові і Війську Запорізькому" від 27 березня 1654 року. Причому все це було оформлено досить своєрідно. Тобто українська делегація подала цареві "Березневі статті", з поправками, доповненнями і вилученнями, які були зроблені за вимогою російської сторони, а у відповідь отримала царську грамоту. В останній, власне, повторювався зміст "Березневих статей", тільки вже за підписом царя.

Зміст статей зводився до таких положень: 1) збирання податків; 2) плата старшині; 3) млини для старшини; 4) витрати на артилерію; 5) дипломатичні відносини; 6) затвердження маєтків митрополита; 7-8) відправка російських військ на Смоленськ і польський кордон; 9) плата війську; 10) наказ донським козакам не порушувати миру з Кримом; 11) допомога залогам на Кодаку і Запоріжжі.

"Статті" від 21 березня 1654 року збереглися тільки в чернетці, тому залишилося невідомим, хто їх підписав з боку козаків.

Інші справи, які порушували перед московським урядом козаки, були вирішені окремими царськими грамотами. Першою грамотою були затверджені вольності Запорізького війська: "Як... учинились під нашою государевою високою рукою він, гетьман Богдан Хмельницький, і все Військо Запорізьке, і віру нам, великому государю, і нашим государевим дітям, і наслідникам на вічне підданство учинили... І ми, великий государ, наша царська величність, підданого нашого Богдана Хмельницького, гетьмана Війська Запорізького, і все наше царської величності Військо Запорізьке пожалували, звеліли їм бути під нашої царської величності високою рукою по давнії їхніх правах і привілеях... А число Війська Запорізького ми указали...".

Як твердять деякі історики, це був союзний договір між Україною і Московським царством. Однак таке твердження важко узгоджується з такими наказовими способами дієслова з царської грамоти, як: "...на

вічне підданство учинили Ми ...підданого нашого Богдана

Хмельницького ...пожалували, звеліли їм бути. Ми указали..,".

Наприклад, І. П. Крип'якевич вважає, що це був акт державного об'єднання України з Росією. На основі акта про об'єднання Запорізьке військо стало під владу російського царя. Україна в складі Російської держави мала широку автономію. На союз двох рівноправних держав це було мало схоже.

Другою царською грамотою було затверджено при гетьманській булаві чигиринське староство. Третьою грамотою було закріплено права шляхти, а саме — земські і гродські суди та маєтки.

Статті разом з царськими грамотами створили один акт підтвердження прав, якого вимагало Запорізьке військо. З цього часу гетьманські статті укладалися з нагоди виборів кожного нового гетьмана. Здебільшого вони посилалися на статті Б. Хмельницького, але виявляли схильність до все більшого обмеження прав Гетьманської України.

Як вже зазначалося, дехто з істориків вважає, що Б. Хмельницький склав союз з Росією, підписавши "Березневі статті". Проте, як показав час, цей союз в даних обставинах призвів до такого співробітництва, до такого злиття, яке легше було створити, ніж потім розірвати. Якщо гетьман намагався утримати за актом приєднання вид договору, то незламна наполегливість московських дипломатів зуміла нав'язати йому характер царської милості.

НЕБЕЗПЕКА ВИНИКНЕННЯ КОАЛІЦІЇ ЗАХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ, СПРЯМОВАНОЇ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ —ГЕТЬМАНЩИНИ

Хто, як не історики, знають, що на світі немає нічого вічного. Та це стосується тільки матеріального світу. У світі ж ідеальному накопичилась величезна кількість так званих "вічних істин". Окрім традиційних забобонів, до "вічних істин" можна віднести і також історичні стереотипи. І породжуються вони не тільки легендами, працями на замовлення, а й зусиллями солідних науковців. Одним з таких стереотипів є оцінка рішення Б. Хмельницького зняти облогу Замостя і не йти далі на Варшаву. Й досі вважається, що зняття облоги Замостя — це величезна помилка Б. Хмельницького. Вважається, що йому не вистачило рішучості, політичної мудрості і таке інше. Історики вже майже 350 років докоряють гетьманові Замостям, вважаючи, що вони краще б справились з цією проблемою і, захопивши Варшаву, вже в 1648 р. мали б незалежну українську державу.

Дійсно, після перемог під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, Львовом Річ Посполита зазнала величезного потрясіння. Проте її військово-економічний потенціал не був зруйнований, він набагато переважав можливості Гетьманщини і війська Б.Хмельницького. Нині просто важко уявити, з якою силою зіткнулось козацьке військо у 1648 р. А вона, на думку військового історика генерал-хорунжого Генштабу Армії УНР Миколи Капустянського, була такою: