Технологія управління інноваціями

Управління інноваціями

Неминучу зміну промислової структури може зумовлювати швидкий розвиток певної галузі, спричинений появою нового типу покупців (наприклад, в останні роки ринок мобільного зв'язку в Україні випереджає за темпами розвитку всі інші галузі, а традиційний телефон залишився привабливим лише для незабезпечених споживачів) або зміною стереотипів продажу (ринок роздрібної торгівлі книгами) чи споживання (ринок їжі швидкого приготування).

Демографічні зміни полягають у зміні вікової структури населення (за статтю, рівнем освіти, доходів тощо). Від них суттєво залежить, що купуватиметься, ким і в якій кількості. Наприклад, одяг і взуття для дітей та підлітків мають бути насамперед модними, яскравими і недорогими, оскільки розраховані на організм, що швидко росте і змінюється; для літніх людей – теплими, міцними, зручними.

Зміни у сприйняттях і значеннях. Аналізуючи їх, П. Друкер навів таке порівняння: “У математиці не існує різниці між твердженнями “склянка наполовину повна” і “склянка наполовину порожня”.

Нові знання. Інновації на базі нових знань (радикальні інновації) надзвичайно важливі для кожного підприємця. Вони можуть принести інноватору суттєві вигоди, однак для їх впровадження необхідні тривалий час і значні кошти. Інновації на основі нових знань потребують ретельного аналізу досягнень суміжних галузей, а також чинників, що можуть вплинути на впровадження новинки. Йдеться не лише про технічні знання, а й про соціальні, економічні і навіть політичні умови. Наприклад, найдосконаліший нині великовантажний транспортний літак АН-70, на який український уряд покладав великі надії, не може пробити собі дорогу на європейський ринок через соціальні та політичні реалії, пов'язані з інтересами російських виробників авіатранспортної техніки, а також із небажанням європейських країн втрачати робочі місця.

Отже, нововведення дають змогу поліпшувати традиційну продукцію і створювати нову, налагоджувати досконалі форми взаємодії зі споживачами та розвивати в них нові потреби.

Однак, щоб можливості стали реальністю, необхідно приймати своєчасні і всебічно обґрунтовані управлінські рішення. Управлінське рішення – процес цілеспрямованого впливу на об'єкт управління, викликаний конкретною ситуацією, який містить заходи та спосіб досягнення мети. Ознаками будь-якого управлінського рішення є: спонукальний фактор прийняття управлінського рішення (виробничо-господарські проблеми, інформація про перспективи використання нових можливостей, особиста або колективна ініціатива суб'єктів, яка може виникати під впливом внутрішніх потреб, переконань, прагнень окремих осіб або внаслідок дії системи стимулів); суб'єкти управління як рушії розв'язання проблеми; один або більше варіантів досягнення цілей формування рішення.

Рішення в управлінні інноваціями відрізняються від повсякденних управлінських рішень.

Рішення в управлінні інноваціями – результат креативного, нестандартного підходу суб'єкта управління до визначення способу дій, спрямованих на розв'язання проблемної ситуації, завдяки чому вона не лише усувається, а й може створити нові можливості для організації.

У системі управління інноваційною діяльністю організації менеджери формують та реалізують інноваційні рішення. Інноваційні рішення – це ідеї та пропозиції (в багатьох випадках основані на результатах відповідних спеціальних наукових досліджень та інженерних розробок), що можуть стати основою створення нових видів продукції чи значно поліпшити споживчі характеристики (технічні, економічні тощо) існуючих товарів, створення нових процесів, послуг. Отже, інноваційні рішення – це рішення щодо впровадження у виробництво нових продуктів, технологій чи організаційних рішень.

Кожне інноваційне рішення напрямлене на розв'язання проблем, які виникають за дії внутрішніх і зовнішніх чинників. Внутрішні чинники перебувають у площині самої організації. До них належать цілі, стратегія, технологія, ресурси, структура виробництва та управління тощо. Вони формують організацію як систему, тому зміна одного з них передбачає необхідність прийняття заходів, спрямованих на збереження організації як цілісної системи. До внутрішніх чинників належать також відхилення у запланованих темпах та обсягах робіт, які виникають через неправильні дії персоналу, відсутність у працівників виконавчої дисципліни, нечітке окреслення їхніх повноважень. Такі проблеми спричинені самою системою управління, і їх необхідно своєчасно виявляти, усувати і запобігати їхній появі в майбутньому.

Зовнішні чинники – це складові середовища, в якому працює організація. Вони можуть бути прямими й опосередкованими, загрозливими для неї і надавати нові можливості. Наприклад, зміна смаків і пріоритетів споживачів може спричинити суттєві проблеми зі збутом, і організація змушена буде не просто відмовитись від випуску звичної дня себе продукції, а віднайти можливість її модифікації чи переходу на інші ринки тощо.

Значну частину рішень менеджери приймають спонтанно, без тривалого розмірковування, оскільки вони стосуються ситуацій, що вже траплялися в практиці їхньої роботи і мають певний алгоритм вирішення.

Отже, управління інноваціями вимагає від працівників здатності відмовитись від усталеної практики виконання роботи, потребує нестандартних, оригінальних рішень щодо розв'язання проблем, скеровує на пошук нових можливостей у звичному перебігу подій тощо. З огляду на це їх прийняття має спиратися на два основні підходи: інтуїтивний і раціональний (комплексний). Інтуїтивний підхід у прийнятті управлінських рішень ґрунтується на осяянні, непояснюваному відчутті того, що рішення, яке спало на думку, є єдино правильним. Раціональний підхід передбачає використання обґрунтованого алгоритму дій, який формує логіку прийняття рішення, починаючи від всебічного дослідження проблеми і завершуючи вибором оптимального варіанта її розв'язання.

Як правило, раціональний підхід використовують у ситуаціях, коли інтуїція менеджера не допомагає швидко знайти правильне рішення, коли проблема має кілька варіантів вирішення або потребує значних інвестицій для усунення. Приймають рішення за цим підходом найчастіше не одна людина, а група фахівців, що працюють у різних сферах діяльності і можуть мати різні думки щодо способів вирішення проблеми.

Для формування управлінських інноваційних рішень використовують значну кількість методів творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяють на три групи:

♦ методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);

♦ методи, основані на колективних формах творчої роботи (“мозковий штурм”, конференція);

♦ методи, основані на активізації творчого пошуку (метод контрольних питань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу).

У науковій літературі існує декілька різних підходів до класифікації методів обґрунтування управлінських рішень. Один з найпоширеніших способів класифікації наведено на рис. 2.4.

Кількісні методи застосовують у тих випадках, коли фактори, які впливають на вибір рішення, можливо оцінити кількісно. Якісні методи використовують тоді, коли фактори, які визначають прийняття рішення, не підлягають кількісній характеристиці і не можуть бути виміряні.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваціями» автора Чухрай Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технологія управління інноваціями“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Механізм управління інноваціями

  • Огляд теорій інноватики та її сучасних концепцій

  • Розділ 2. ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ

  • Характеристика етапів та моделей інноваційного процесу

  • Технологія управління інноваціями
  • Розділ 3. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Способи та методи державної підтримки інноваційної діяльності

  • Особливості стимулювання інноваційного розвитку в провідних індустріальних країнах

  • Розділ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Особливості розвитку малого інноваційного бізнесу

  • Роль венчурного бізнесу в розвитку інноваційної діяльності

  • Розділ 5. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Планування інноваційної діяльності

  • Вплив структури управління на інноваційні можливості організації

  • Мотиваційний механізм інноваційної діяльності

  • Форми та методи контролювання інноваційної діяльності організації

  • Розділ 6. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ПРОЕКТОМ

  • Етапи управління інноваційним проектом

  • Комплексне забезпечення реалізації інноваційного проекту

  • Фінансування реалізації інноваційного проекту

  • Розділ 7. ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Обґрунтування та методи оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності організації

  • ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ”