Розділ 6. ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ

Іноземні інвестори практично не зацікавлені вкладати інвестиції у важкі галузі промисловості, де є наявний значний попит на ПП. Сучасна тактика іноземних інвесторів спрямована насамперед на масову дистрибуцію іноземних товарів на ринок України та надання відповідних послуг у столиці, що пояснюється високим рівнем платоспроможності цього регіону порівняно з іншими.

Обсяги залучення іноземних інвестицій значно зросли після створення спеціальних економічних зон (СЕЗ) і територій пріоритетного розвитку (ТПР). Функціонування більшості з них довели позитивний вплив цих зон і територій на збільшення надходжень інвестицій, створення нових робочих місць, зростання виробництва продукції, впровадження сучасних технологій та ефективного менеджменту. Найкращих результатів ТПР досягнуто в Харківській, Донецькій, Закарпатській областях, але негативні наслідки дії СЕЗ та ТПР призвели до негативного ставлення до цього процесу. З нашого погляду, необхідно досить ретельно проаналізувати всі регіони, яким було надано це право, зробити відповідні висновки і продовжити впроваджувати такі заходи щодо подальшого заохочення та стимулювання як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів у національну економіку.

Нарощування в країні критичної маси ринкових перетворень у поєднанні з послідовним формуванням в основних верств населення ринкової свідомості сприяло створенню економічного фундаменту для забезпечення незворотності позитивних тенденцій та процесів, які нині набувають дедалі більшого розвитку.

6.2. Інвестиційна безпека України

У ринковій економіці стабільність діяльності підприємства визначається такими основними факторами, як зростаючий обсяг реалізації продукції, стабільна прибутковість, фінансова стійкість. Найактуальнішими для України є проблеми щодо обсягів ресурсів та структури інвестиційної діяльності. Саме завдяки їхньому успішному вирішенню можна не тільки досягти економічного успіху, а й закласти основу для формування позитивних довгострокових тенденцій розвитку національної економіки.

Заохочення вкладення коштів потребує забезпечення привабливості об'єктів інвестування для вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Вивчення кон'юнктури ринку включає оцінку привабливості на основних рівнях країни, галузі, регіону, підприємства з урахуванням стадій кон'юнктурного циклу інвестиційного ринку: піднесення кон'юнктури; кон'юнктурний бум; послаблення кон'юнктури; кон'юнктурний спад.

Україні важливо не втратити фінансової та політичної незалежності, а тому необхідно знайти оптимальне співвідношення між отриманням кредитів від міжнародних фінансових організацій та залученням грошей внутрішніх інвесторів, розбудувати інфраструктуру ринку цінних паперів і лібералізувати правові й податкові умови діяльності інвесторів.

Однією з головних причин кризового стану підприємництва і виробництва в Україні е дефіцит інвестицій, оскільки він призводить до падіння обсягів виробництва, не технологічності, неекономності виробництва, зменшення зайнятості, зупинки підприємств через катастрофічний рівень зносу основних фондів. В Україні кількість машин і устаткування, що експлуатується понад 20 років, становить близько 30 %.

Для підйому економіки необхідно підвищити частку інвестицій у ВВП як мінімум до 25—30 %. Лише за таких умов можна створити можливості для функціонування розширеного відтворення. У країнах, що швидко розвиваються, частка інвестицій у ВВП сягає 40 %.

Обмеженість інвестиційних ресурсів і нестабільне фінансування капітальних вкладень негативно позначилися на розвитку та стабілізації господарства держави. Здійснення глибокої структурної перебудови української економіки вимагає істотного збільшення обсягу інвестицій, консолідації всіх джерел інвестування, активізації інвестиційної діяльності. За оцінками експертів, для підтримки в робочому стані існуючих виробництв в Україні потрібно не менше 100 млрд. дол. США.

Наявна в державі та серед підприємців тенденція щодо залучення великих обсягів іноземних інвестицій не є однозначно позитивною. Іноземні інвестиції, навіть за умови їх ефективного використання, не повинні становити значної частки загального їх обсягу. Світовий досвід показує, що обсяг прямих іноземних інвестицій не має перевищувати б % від ВВП. У будь-якій державі обсяги іноземних інвестицій ніколи не перевищують обсягів вітчизняних. Досвід постсоціалістичних європейських країн свідчить, що іноземні інвестиції найактивніше надходять не туди, де бракує капіталу, а в місця, де вже інтенсивно здійснюється капіталовкладення, тобто відбувається їх "притягування" до внутрішніх. Зовнішні кошти спрямовуються туди, де вже практично здійснені економічні реформи, насамперед за рахунок власних джерел. Іноземні інвестиції в економіку тієї чи іншої країни залежать від економічних та соціальних умов, що вже склалися.

Внутрішній та іноземний інвестори відповідно до чинного законодавства України рівноправні. На інвестиційний ресурс попит ринку в Україні безмежний. Іноземні інвестиції неможливі без інвестицій внутрішніх, і жоден інвестор не прийде до країни, в якій капітал власних громадян працює в "тіньовому" обігу чи зберігається поза національною банківською системою. За оцінками експертів, щорічно з України вивозиться до 2 млрд. дол. США, більш ніж 10 млрд. дол. США населення зберігає поза банківською системою та 40 млрд. дол. США становить "тіньовий капітал".

Внутрішній інвестор має бути домінуючим, а заощадження громадян повинні стати головним інвестиційним ресурсом. Значно збільшились обсяги (починаючи в основному з 2001 р.) і, відповідно, тенденція до зростання вкладів громадян у банківську систему. Станом на 1 січня 2005 р. налічувалося 41,7 млрд. грн депозитів, залучених банками від фізичних осіб, що у відношенні до ВВП становить трохи більше ніж 10 %. Рівень дуже низький, щоб вести мову про реальну роль інвестиційного потенціалу заощаджень населення.

Переорієнтація потреб у коштах на перебудову економічної системи, з кредитних на інвестиційні, в першу чергу вітчизняні, зможе дати значний поштовх щодо економічних перетворень в Україні. Частка власних інвестиційних ресурсів підприємств (приблизно 65 %) залишається домінуючою. На 2006 р. ці дані не змінилися.

Кошти інвесторів — гарант безпеки і розвитку будь-якої держави, тобто здійснення інвестиційної діяльності в державі є фактором її інвестиційної та економічної безпеки. Для загальної оцінки інвестиційної безпеки держави використовуються показники, які стосуються конкурентоспроможності держави та її рейтингу на міжнародному інвестиційному ринку.

Міжнародні фінансові організації (Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) та ін.) мають власні методики визначення конкурентоспроможності суспільства та інвестиційної привабливості держави, які вони використовують при наданні кредитів та інвестицій.

Для оцінки макроекономічних показників при оцінці інвестиційної безпеки можливе використання понад 40 таких показників. Відповідно до Системи національних рахунків використовують такі основні макроекономічні показники: дефіцит державного бюджету, обслуговування та погашення державного боргу, ВВП, обсяг експорту та імпорту товарів й послуг та ін.

ВВП є основним показником економічного розвитку, що свідчить про "здоров'я" будь-якої держави. Між обсягом інвестицій та зростанням ВВП існує тісна кореляційна залежність. Для економіки України 2000 р. став переломним, після тривалої економічної кризи вперше вдалося досягти реального зростання економіки. Понад 4 роки поспіль економіка України зростає із середньорічним темпом приросту ВВП 7,4 %, промислового виробництва — 12,3, інвестицій в основний капітал —18,6 %.

Важливий показник інвестиційної безпеки — це обсяг і співвідношення імпорту та експорту. Перевищення експорту над імпортом — це від'ємне сальдо, що є значним недоліком для економіки України*20.

*20: {The World Bank “World Development Indicators”. – 2002. – P. 236-238; 2004. – P.214-216. – Section 4. }