Розділ 5. ІННОВАЦІЙНА ФОРМА ІНВЕСТИЦІЙ

Перший шлях стимулювання інноваційної діяльності використовується в Ізраїлі та Швеції, де державна підтримка розвитку наукомістких виробництв стала основою економічної політики країн. У Великобританії здійснюється одна з найширших програм субсидування інноваційної діяльності приватних підприємств на державному рівні. Ця програма дає змогу підприємцям відшкодовувати до 50 % витрат на здійснення нововведень, що сприяє пожвавленню активності в пошуках нових інноваційних стратегій. Бюджетні кошти покладено в основу фінансування фундаментальних наукових досліджень також у США та Канаді. Так, у США завдяки лібералізації податкової та амортизаційної політики (пільги за податками та використання прискореної амортизації) покриваються до 20 % загальних витрат НДДКР. Створюються соціальні інфраструктури, які формують єдину інформаційну систему держави. Для фінансування інновацій прикладного характеру в більшості країн світу використовується прибуток підприємства, тобто власний капітал.

Враховуючи значення інноваційної діяльності для народного господарства України, необхідно створити на державному та регіональному рівнях фінансовий механізм підтримки та стимулювання інноваційного бізнесу. Цей механізм має створити максимально привабливі умови для вкладання капіталу у вітчизняний інноваційний бізнес. Дуже цікавим є механізм підтримки інноваційного бізнесу в Росії. Там створена система фондів фінансування інноваційного бізнесу (бюджетні, позабюджетні та регіональні); кредитних гарантій з боку місцевої влади та комерційних банків; пільг з оподаткування прибутків, а також можливість одержання податкового кредиту за рахунок місцевого бюджету.

У Росії створені та функціонують такі фонди підтримки (на усіх рівнях устрою держави) інноваційного бізнесу:

— Російський технологічний фонд (фінансуються науково-технічні розробки та їх упровадження у виробництво). Засновники цього фонду: Європейський банк реконструкції та розвитку, Фінський національний фонд досліджень "Сітро", британські "Хамбрус-банк" та "Ротшильд-банк", російський "Астробанк";

— Федеральний фонд виробничих інновацій, який фінансує на зворотній та незворотній основі ті інноваційні проекти, які не увійшли до складу федеральних цільових програм. Цей фонд створено в 1995 р. і формується на рівні 1,5 % від державних централізованих капітальних вкладень;

— на регіональному рівні — Фонд сприяння розвитку підприємств малих форм науково-технічної сфери. Йому виділяється 0,5 % асигнувань федерального бюджету на розвиток інноваційної діяльності.

Крім того, утворені загальнодержавні фонди підтримки інноваційної діяльності в містах, де добре розвинутий науково-технічний потенціал: Москва, Санкт-Петербург, Новосибірськ, Томськ та ін. Є також венчурний фонд у Санкт-Петербурзі (засновники — Європейський банк реконструкції та розвитку, а також уряд ФРН).

Усі зазначені фонди Росії зі сприяння інноваційної діяльності розраховані на повернення коштів протягом досить тривалого часу та під пільгові проценти порівняно з комерційними банками.

В Україні питання щодо здійснення інноваційної діяльності та її фінансування в умовах кризи є особливо актуальним. В умовах бюджетного дефіциту розраховувати на бюджетне фінансування неможливо. До 2000 р. важливим джерелом фінансування нововведень на регіональному рівні був Державний інноваційний фонд. Це був єдиний фонд щодо підтримки здійснення інноваційного бізнесу в Україні. Багато проектів, що фінансувалися за рахунок коштів фонду, не були пов'язані з наукомісткими видами продукції або технологіями. Іноді кошти фонду витрачалися на придбання імпортного обладнання, а це явне порушення. І цей фонд був перетворений у госпрозрахункову організацію, яка повинна повернути кошти, надані з порушенням законодавства, і продовжити свою роботу щодо підтримки інноваційної діяльності підприємств.

Джерело фінансування наукових досліджень за рахунок собівартості продукції використовується в Україні як основне на підприємствах державної або з великою часткою державної форми власності.

Державна підтримка розвитку наукомістких виробництв — основа економічної політики будь-якої держави*17. Для поліпшення інноваційної діяльності та розвитку інноваційного бізнесу в Україні рекомендується здійснити такі заходи: розробити національну програму інноваційної стратегії України на підставі економічної та соціальної стратегії держави; формувати державне замовлення на проведення НДДКР і розміщення його на конкурсній основі; формувати механізм взаємозв'язків та взаємодій щодо виконання академічної та прикладної науки (ВНЗ, академічні та науково-дослідні інститути і заклади); розробити фінансовий механізм підтримки інноваційного бізнесу зі створення максимально привабливих умов для вкладення капіталу у вітчизняний інноваційний бізнес; створити координаційні органи на державному та регіональному рівнях (обласні та районні центри); створити нові виробничі одиниці корпоративного типу для здійснення державної підтримки інноваційного бізнесу; проводити приватизацію у вітчизняній інноваційній сфері з детальним прогнозуванням можливих наслідків з метою збереження цілісності наукових програм, а також колективів дослідників; здійснювати субсидування інноваційної діяльності приватних підприємств на державному рівні (відшкодовувати 30—50 % витрат на здійснення нововведень); розробити діючий механізм фінансування фундаментальних наукових досліджень за рахунок бюджету; впровадити податкові пільги підприємствам за рахунок прибутку та оподатковуваного прибутку для фінансування інноваційної діяльності; створити бюджетні та позабюджетні державні і регіональні фонди фінансування інноваційного бізнесу; сформувати систему кредитних гарантій з боку місцевої влади та комерційних банків.

*17: {Інвестування: Навч. посіб. / В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда; За заг. ред. В.М. Гриньової. — 2-ге вид., доопр.}

Усі фонди повинні бути пристосовані до специфіки інноваційної діяльності та розраховані на обов'язкове повернення коштів протягом тривалого періоду і під пільгові відсотки, порівняно з комерційними банками.

Для поліпшення використання коштів інноваційного фонду доцільно було б: залишити відрахування у цей фонд обов'язковими для усіх видів підприємств та форм власності; увести відрахування у позабюджетні фонди на добровільних засадах; дозволити підприємствам усіх форм власності та організаційних форм господарювання формувати інноваційний фонд підприємства за рахунок собівартості та частини чистого прибутку; надавати безпроцентну інноваційну позику усім підприємствам, які протягом останніх двох — трьох років створили інноваційний фонд підприємства; надавати інноваційні позики новоствореним підприємствам, якщо є бізнес-план проекту та визначена доцільність цього проекту.

Здійснення цих пропозицій та заходів щодо поліпшення здійснення інноваційної політики в Україні дозволить значно поліпшити стан справ щодо інновацій та ефективності використання ресурсів у цьому напрямку.

Отже, інноваційна політика повинна ґрунтуватися на таких пріоритетах загальної економічної політики України, як законодавча база регулювання інвестиційної та інноваційної політики, система стимулювання інноваційного підприємництва через податкову й амортизаційну політику та інноваційна інфраструктура (створення та удосконалення).

5.4. Податкова система та інноваційно-інвестиційна діяльність підприємств

В умовах зростання конкуренції національні підприємства втрачають ринки збуту продукції через низьку її конкурентоспроможність. Несприятлива ринкова кон'юнктура, значний знос основних фондів, застарілі технології, відсутність джерел інвестування зумовлюють скорочення обсягу виробництва за одночасного зниження рівня прибутковості багатьох промислових підприємств і надалі.

У кінці XX ст. стало очевидно, що рівень розвитку і динамізм інноваційної сфери — науки, наукомістких галузей та підприємств, світових ринків технологій — створює основу сталого економічного зростання. Науково-технічний прогрес змінив масштаби та структури виробництва індустріально розвинутих країн і вчинив суттєвий вплив на якість життя та добробут населення. Отже, основним положенням сучасного соціально-економічного і політичного менеджменту є визнання того, що науково-технологічним інноваціям належить вирішальна роль щодо формування та підвищення конкурентоспроможності. Враховуючи світовий та вітчизняний досвід, зазначимо, що інноваційна діяльність в Україні — національна проблема, і зараз ці питання не вирішуються на національному рівні*18.

*18: {Інвестування: Навч. посіб. / В.М. Гриньова,, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда; За заг. ред. В.М. Гриньової. — 2-ге вид., доопр.}