Розділ 4. ІНВЕСТИЦІЇ В ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА

В Україні частка інвестицій у ВВП перевищує 10 %, у Росії вона становить приблизно 16, а в інших країнах ця величина значно вища: у Німеччині — 22, у США — 25, в Японії — 30 %. Усі ці дані свідчать про зниження інвестиційної діяльності в Україні, що, природно, не могло не позначитися на розвитку промисловості й народного господарства в цілому. За деякими оцінками, кожні 3 % зменшення обсягу інвестицій означають 1 % зниження ВВП.

Рівень фізичного зносу виробничих фондів промисловості в Україні значно збільшився (більше 60 %). Це погіршило структуру промисловості та законсервувало диспропорції, що поставило під загрозу економічну та національну безпеку країни; негативно позначилося на структурних зрушеннях в економіці, на темпах розвитку науково-технологічного прогресу та на ефективності суспільного виробництва. У результаті Україна все більше поступається своїми позиціями у світі як індустріальна країна.

Для того щоб Україна змогла на новій, більш сучасній базі встановити свої позиції у світовому господарстві як індустріальна країна з середнім рівнем економічного розвитку та задовільними умовами життя населення (що відповідають світовим стандартам), потрібні значні інвестиції. Є декілька оцінок потреб української економіки в інвестиціях — від 40 до 100 та більше млрд.. дол. США. За період 1990—1999 рр. практично всі показники народного господарства погіршилися, значно зменшилися темпи оновлення основних виробничих фондів, зокрема їх активна частина. Рівень фізичного зносу виробничих фондів перевищив критичний. З 2000 р. деякі показники стабілізувались і поступово поліпшувалося становище практично в усіх галузях народного господарствах. Зараз перед Україною постали дві основні проблеми: стабілізація та піднесення економіки, а вже потім постане завдання перетворення України в індустріальну державу. У зв'язку з цим на сьогодні немає інших, більш дійових засобів для вітчизняної економіки, ніж поміркована та послідовна інвестиційна політика.

Для цього необхідно дотримуватися таких умов: по-перше, країна не може більше уникати прямої участі в інвестиційному процесі на усіх рівнях; по-друге, держава повинна створити всі необхідні економічні умови для пожвавлення і стимулювання інвестиційної діяльності та зростання ефективності використання інвестицій.

4.2. Реальні інвестиції та особливості управління ними

Основою інвестиційної діяльності підприємства є реальне інвестування. У сучасних умовах на більшості підприємств реальне інвестування — єдиний напрямок їх інвестиційної діяльності, що зумовлено не тільки нерозвиненістю фондового ринку України, а й низкою переваг, які забезпечують реальне інвестування. Насамперед це вкладення в реальні об'єкти: у формі будівництва та запровадження в дію нових основних фондів; купівля нерухомості; придбання об'єктів приватизації й інші об'єкти реального інвестування.

Реальне інвестування забезпечує інфляційний захист інвестицій, тому що темпи зростання цін на ці об'єкти не тільки не відповідають, але в багатьох випадках навіть перевищують темпи зростання інфляції. Крім того, як свідчить практика, при вкладанні коштів в об'єкти реального інвестування досягається значно вища віддача капіталу, ніж за вкладеннями в акції, облігації, валюту й інші фінансові інструменти. І найважливіше — реальні інвестиції є найефективнішим інструментом забезпечення високих темпів розвитку та диверсифікації діяльності зростаючих підприємств і фірм відповідно до обраної ними загальної економічної стратегії.

Серед реальних інвестиційних проектів найбільшу частку становлять проекти, реалізовані шляхом різних форм капіталовкладень (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Форми реального інвестування

Придбання цілісних майнових комплексів є інвестиційною операцією підприємств, що забезпечує звичайно ефект "синергізму", який полягає в зростанні сукупної ринкової вартості активів підприємств (порівняно з їх балансовою вартістю) за рахунок можливостей більш ефективного їх загального фінансового потенціалу, взаємодоповнення, технологій і номенклатури (асортименту) продукції, що випускається, можливостей зниження рівня операційних витрат, спільного використання збутової мережі на різних регіональних ринках та за рахунок інших аналогічних факторів.

Нове будівництво становить інвестиційну операцію, пов'язану з будівництвом нового об'єкта із закінченим технологічним циклом за проектом на територіях, що спеціально надаються. Інвестиційний проект щодо створення нового технологічного процесу повинен відповідати вимогам Міжнародного стандарту якості ISO: 9000—9004. До нового будівництва підприємство вдається за кардинального збільшення обсягів своєї операційної діяльності в майбутньому періоді (на основі маркетингових досліджень), забезпеченні конкурентоспроможності продукції та підприємства в цілому.

Реконструкція — інвестиційна операція, пов'язана з істотним перетворенням усього виробничого процесу на основі сучасних науково-технологічних досягнень. її здійснюють відповідно до комплексного плану реконструкції підприємства з метою радикального збільшення його виробничого потенціалу, істотного підвищення якості продукції, що випускається, впровадження ресурсозберігаючих технологій тощо. При реконструкції може здійснюватися розширення окремих виробничих споруд і приміщень, якщо нове технологічне обладнання не може бути розміщене в діючих; будівництво нових приміщень і споруд такого самого призначення замість ліквідованих на території діючого підприємства, якщо його подальша експлуатація з технологічних або економічних причин визнана недоцільною.

Модернізація є інвестиційною операцією, яка пов'язана з удосконаленням і приведенням активної частини основних виробничих фондів у стан, що відповідає сучасному рівню здійснення технологічних процесів, шляхом конструктивних змін основного парку машин, механізмів та устаткування, які використовуються підприємством у процесі операційної діяльності. Вона повинна впроваджуватися з урахуванням сучасних технологічних досягнень.

Перепрофілювання — інвестиційна операція, пов'язана з заміною чи доповненням наявного парку устаткування щодо розширення асортименту чи номенклатури продукції (робіт чи послуг) відповідно до маркетингової стратегії підприємства. Перепрофілювання пов'язане насамперед з вивченням та аналізом ринку щодо попиту на ту чи іншу продукцію (споживача). Ця інвестиційна операція повинна орієнтуватися на оновлення виробничого потенціалу підприємства відповідно до науково-технологічних досягнень.

Інноваційне інвестування в нематеріальні активи становить інвестиційну операцію, спрямовану на використання в операційному та інших видах діяльності підприємства нових наукових і технологічних знань на шляху щодо досягнення комерційного успіху або соціального ефекту, Інноваційні інвестиції в нематеріальні активи здійснюються таким чином: придбання готової науково-технологічної продукції та інших прав (придбання патентів на наукові відкриття, винаходи, промислові зразки і товарні знаки; придбання ноу-хау, ліцензій на франчайзинг та ін.); розробка нової науково-технологічної продукції (як у рамках самого підприємства, так і за його замовленням).

Здійснення інноваційного інвестування в нематеріальні активи допомагає підвищити технологічний потенціал підприємства в усіх сферах його господарської діяльності.

Інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів — інвестиційна операція, спрямована на розширення обсягу використовуваних операційних активів підприємства, що забезпечує необхідну пропорційність (збалансованість) у розвитку позаоборотних та оборотних операційних активів у результаті здійснення інвестиційної діяльності. Необхідність у цій формі інвестування пов'язана з тим, що кожне розширення виробничого потенціалу, яке забезпечується раніше розглянутими формами реального інвестування, визначає можливість випуску додаткового обсягу конкурентоспроможної продукції. За відповідного розширення обсягу використання матеріальних оборотних активів окремих видів і запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, малоцінних і швидкозношуваних предметів та ін.

Вибір конкретних форм реального інвестування підприємства визначається його інвестиційною стратегією відповідно до стратегії підприємства в цілому, можливостями впровадження нових ресурсо- і трудозберігаючих та конкурентоспроможних технологій (зниження рівня операційних витрат та підвищення якості), потенціалом формування інвестиційних ресурсів (грошових та інших активів, які вкладаються в об'єкти реального інвестування).

Специфічний характер реального інвестування та його форм визначає особливості здійснення такого інвестування на підприємстві. При високій інвестиційній активності підприємства з метою підвищення ефективності управління реальними інвестиціями розробляється спеціальна політика такого управління. Політика управління реальними інвестиціями — це складова загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує підготовку, оцінку та реалізацію найбільш ефективних реальних форм інвестування чи інвестиційних проектів.

Основні етапи, за якими здійснюється процес формування політики управління реальними інвестиціями підприємства, подані в табл. 4.1.