Розділ «7.2. Міжнародні стандарти систем обробки повідомлень (електронної пошти).»

Ця схема класична і в її термінах можуть бути описані структура і принципи функціонування будь-якої наявної поштової системи на будь-якій платформі. Як видно з ілюстрації, середовище управління повідомленнями — це об'єднання систем управління повідомленнями (Messaging Handling Systems — MHS), що можуть бути довільно пов'язані між собою за допомогою шлюзів або публічних інформаційних мереж. Кожна з систем управління повідомленнями, у свою чергу, складається з таких компонентів:

агент користувача (АК) (User Agent — UA) — підсистема, що є клієнтом у процесі обміну поштовими повідомленнями; клієнт, у свою чергу, може бути як реальним користувачем, так і процесом, що використовує сервісні послуги електронної пошти;

агенти передачі повідомлень (АПП) (Message Transfer Agent — МТА) — підсистема, до обов'язків якої входить обмін повідомленнями з агентами користувачів і/або зовнішніми та локальними агентами передачі повідомлень. Слід зазначити, що кожен агент передачі повідомлень може мати ім'я і пароль доступу;

системи передачі повідомлень (СПП) (Message Transfer System — MTS) — підсистема, що складається з одного чи декількох МТА і виконує функції приймання, доставки і проміжного збереження повідомлень;

сховища повідомлень (СП) (Message Store — MS) — підсистема, до функцій якої входять відсилання, приймання і збереження повідомлень від агентів користувачів та агентів передачі повідомлень; у складі MHS може бути більше одного сховища.

З усієї різноманітності описаних у рекомендаціях Х.400 способів взаємодії між агентом користувача, агентом передачі повідомлень та системою передачі повідомлень розглянемо такі.

Відправлення повідомлення агентом користувача через сховище. Користувач, використовуючи свого агента (АК), розміщує повідомлення, призначене для доставки іншому користувачу, безпосередньо у сховище повідомлень; звідти воно вибирається локальним агентом передачі повідомлень і передається далі.

Відправлення повідомлення агентом користувача через агента передачі повідомлень. Повідомлення передається прямо від агента користувача до агента передачі повідомлень і далі доставляється його засобами.

Одержання повідомлення агентом користувача зі сховища. Агент передачі повідомлень здійснює доставку повідомлення у сховище (поштова скринька користувача) для подальшої обробки агентом користувача.

Одержання повідомлення агентом користувача від агента передачі повідомлень. Агент користувача не має безпосереднього доступу до сховища, а для одержання повідомлень звертається до агента передачі.

Кожна з нині відомих поштових систем використовує один з перелічених способів відправлення і приймання повідомлень.

Додатково до складу систем обробки повідомлень можуть входити такі компонента, що не є специфічними для Х.400 і визначені в окремій специфікації Х.500:

агент користувача для доступу до каталогу (АКДК) (Directory User Agent — DUA) — підсистема, що є клієнтом при доступі до каталогу;

системний агент доступу до каталогу (САДК) (Directory System Agent — DSA) — підсистема, яка є частиною каталогу і надає доступ до АКДК інформації, що зберігається в ньому, локальним і зовнішнім АКДК та САДК.

Не менш важливими компонентами специфікації Х.400 є такі компоненти (рис. 7.5):

списки розсилання (СР) (Distribution Lists — DL), що містять перелік членів, кожний з яких може бути або користувачем системи управління повідомленнями, або іншим списком розсилання. Відправлене на адресу списку розсилання повідомлення буде доставлено всім його членам, включаючи вкладені списки користувачів;

блок доступу (БД) (Access Units - AU), більш відомий як шлюз (Gateway), — пристрій, що забезпечує сполучення із зовнішнім середовищем передачі даних, наприклад, з телексом чи телетайпом

каталог (К) (Directory), призначенням якого є збереження інформації про об'єкти, що входять до складу системи управління повідомленнями. Поняття каталогу введено вперше у 1988 р. і реалізація цієї частини в системі Х.400 не обов'язкова.

Структура електронної пошти Х.400

Розглянемо ще одне базове поняття — поштове повідомлення і його складові. Для опису формату повідомлення в рекомендаціях Х.400 прийнято парадигму конверта (envelope) і змісту (content), характерну для традиційних поштових систем. Конверт містить вичерпну інформацію про те, куди і кому має бути доставлено листа, зворотну адресу відправника і позначку про терміновість доставки. При цьому системі не потрібно знати зміст листа. На основі інформації, зазначеної на конверті, середовище доставки виконує необхідну маршрутизацію і передачу з можливим проміжним збереженням (store and forward). Роль перевалочних пунктів і засобів транспортування виконують агенти передачі повідомлень. Конверт може мати спеціальну позначку про необхідність установки на ньому електронного "штампа" (trace information) кожним агентом передачі повідомлень, через який проходить повідомлення на шляху до адресата. Це, зокрема, дає змогу системі автоматично відстежувати виникнення поштових петель. Формат конверта Х.400 визначає специфікація Р1, що є загальною для рекомендацій 1984 і 1988 pp. Формат змісту визначається його функціональним навантаженням. Оскільки основною функцією систем передачі повідомлень є передача повідомлень між людьми (персонами), для цього є спеціальний тип змісту, що має назву міжперсонального повідомлення (МПП) (Interpersonal Message — ІРМ). Міжперсональне повідомлення — це складний об'єкт. На рис. 7.6 наведено схему, що пояснює структуру електронного листа і міжперсонального повідомлення.