Розділ «СТАРА МЕЛОДІЯ, НОВИЙ ЗМІСТ»

Дикі банани

У Туан Гіао ми приїхали пополудні. Це чимале село, адміністративний центр чау, тобто повіту. Війна зруйнувала давнє селище, і тепер в Туан Гіао всі будівлі нові. Хати мешканців зроблено наспіх, просто на землі, їх не встигли ще поставити на палі, як того вимагав звичай таї. Чорні таї, які з’їхалися сюди з різних околиць, відчували себе, мабуть, піонерами на чужій землі. Туан Гіао було останнім великим поселенням чорних таї; дещо далі на півночі жили вже білі таї.

Просторий будинок для гостей, споруджений на узгір’ї в оточенні інших урядових будівель, височів над селищем і розлогою долиною з рисовими полями. Вид з гори — не знаю вже скільки разів і скільки днів я захоплювався ним! — тут був тим привабливіший, чим нижче сідало сонце і чим більше рожевіли гірські схили.

Туан Гіао справляло враження в’єтнамського села. Може, тому, що виникло воно недавно і скидалося на села Дельти з великим чотирикутним майданом, де, напевне, відбувалися різні збори. Сьогодні він був футбольним полем, місцем завзятих змагань в’єтнамських солдатів. Так само, як і в Дельті, — довгий ряд вкритих соломою хатин-мазанок, які притулились одна до одної біля головного шляху. Або отой малюк, що повертається з поля, сидячи на спині покірливого буйвола, малесенька біла плямка на гігантській сірій масі, — він їхав так само без сідла, як їздять в’єтнамські хлопчики. А те2 що в цьому селі жили тільки таї, (підтверджував квадратний бамбуковий поміст, встановлений в кутку майдану для славетних любовних конкурсів, хан куонг.

Як тільки ми приїхали в село, Куйєн одразу кудись зник — видно, він почав гарячкову діяльність, щоб не допустити вчорашньої невдачі.

Після обіду, гуляючи за селищем, ми зустріли в долині мисливця, що прямував на полювання в гори з допотопною кремінною рушницею. Немолодий таї трохи знав французьку мову й охоче розповів, що йде полювати на диких курей, яких у цих краях безліч, здебільшого біля підніжжя гір.

— Можна натрапити і на оленів-мундчаків, а' от тигрів і пантер тут немає, — пояснив він і, задоволений, рушив далі. Незабаром з села вискочив хлопчик, наздогнав мисливця, щось йому сказав, і обидва майже побігли назад.

— А де ж кури? — пожартував Тунг, коли вони проминали нас.

— Йдеться про більшого звіра, — не залишився в боргу мисливець.

— Робота Куйєна, — весело сказав мені Тунг.

За день в селі не сталося нічого особливого. Куйєн десь запропастився. Вечеряли ми самі. Було вже досить темно, коли з адміністративного комітету запитали, чи не хотіли б ми подивитися народну забаву, що має відбутися край головного шляху, на майдані. Оце так запитання!

Прибувши На місце, я Ледве повірив Своїм очам. Забава була у повному розпалі. На майдані — сила народу, мабуть, прийшли мешканці Туан Гіао разом з дітлахами. Більшість людей стояли, деякі повільно прогулювалися, дехто сидів на стільцях, а решта примостилися хто де. Надвір винесли кілька столів, поставили оливкові лампи, але вони погано розсіювали пітьму. Зате розведені там і тут багаття кидали на людей неприродні, фантастичні відблиски.

Хоча присутні поводилися спокійно, було гомінко, як звичайно на таких забавах. З усіх кінців одночасно линули протяжні співи — хорові і сольні. Неподалік виразно, на весь голос співали діти, мабуть школярі. Коли вони на хвилину замовкали, в перерві між куплетами чулося квиління флейти, чоловічі, а ще далі дівочі голоси.

— Нам пощастило! — шепнув мені Тунг.

— Отже, ви не думаєте, що ця забава влаштована спеціально в зв’язку з нашим прибуттям?

— Думаю, що не спеціально.

— В такому разі, де жінки з ласощами, дозвольте вас запитати, друже Тунг?

Адже в цих краях не можна собі уявити нормальної забави без різних продавців засахарених фруктів та інших ласощів, а тут саме цього бракувало. Очевидно, святкову забаву було організовано зненацька, вмить, і Тунг, безумовно, про це знав, бо в напівтемряві я помітив усмішку на його устах.

— Нам пощастило з товаришем Куйєном! — твердив він з гумором.

Як я вже згадував, коли ми з’явилися на майдані, забава йшла на повний хід, а коли ми злилися з натовпом, на нас ніхто не Звернув уваги. Інстинкт актора тут був у кожного в крові.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дикі банани» автора Фідлер Аркадій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СТАРА МЕЛОДІЯ, НОВИЙ ЗМІСТ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи