Розділ 8. Лізингові, форфейтингові і факторингові операції

- необхідність нести ризики до погашення векселів;

- відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта або аваліста.

Переваги форфейтингових операцій для форфейтера:

- простота та оперативність в оформленні документації;

- вища маржа, ніж при кредитуванні;

- можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку.

Залежно від кредитоспроможності імпортера термін вимог, що купуються, обмежується, як правило, від 180 днів до 5 років, а в деяких випадках - до 7 років. Існують обмеження по мінімальному розміру форфейтирування. Векселі повинні бути з авалем банку країни покупця, а інші вимоги - з банківською гарантією.

8.3. Факторингові операції

Факторинг (від англ. factor - агент, посередник) - одна з нетрадиційних банківських послуг, що з'явилася в банківській практиці у 50-х роках.

Факторингова операція - комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта).

Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, що пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг.

Суб'єкти - банк, факторингова компанія, спеціалізовані установи, які скупають рахунки-фактури у своїх клієнтів.

Клієнти - кредитори, постачальники товару, виконавці робіт, промислові та торгові фірми, що уклали угоди з банком чи факторинговою компанією.

Позичальники - покупці товарів і послуг.

Види факторингу за Петрашко Л. П.:

1. Прямий - в операції бере участь лише один фактор - з експорту в країні експортера, з яким імпортер уклав факторингову угоду.

2. Опосередкований - в операції беруть участь два фактори:

1) з експорту в країні експортера

2) з імпорту в країні імпортера.

3. Розкритий - операція, в якій покупцеві повідомляється про факторингову угоду.