Розділ 5 БУТТЯ ТА ЙОГО СУБСТАНЦІЇ

У монархічних державах престол передається за принципом спадковості. У тоталітарно-диктаторських державах влада встановлюється, як правило, шляхом державних переворотів засобами насильства, у тому числі збройного. Все це зумовлює надзвичайну мінливість і суперечливість політичної свідомості, її неоднозначність. Навіть за життя одного покоління людей вона може кардинально змінюватися не один раз, у тому числі під впливом маніпуляції нею різними політичними елітами. Разом з тим через усі зміни і суперечності в політичній свідомості закономірно пробиває дорогу об'єктивна історична тенденція, сформульована ще Н. Макіавеллі: мета політики — благо народу і могутність держави. Основою цієї тенденції е об'єктивна діалектика економічного базису і надбудови. Між базисом і політичною частиною надбудови немає проміжних ступенів. Базис визначає її прямо, безпосередньо: політика є концентрованим виявленням економіки — така формула їх взаємодії. Оскільки економічний базис і політична частина надбудови в певній суспільно-економічній формації виступають конкретизацією відповідних виробничих і політичних суспільних відносин, остільки і політична свідомість як соціально-психологічний та ідеологічний компонент надбудови також конкретизується кожного разу у своєму змісті, формах і функціях. Вона безпосередньо відображає економіку і разом з іншими елементами політичної частини надбудови, через своїх носіїв сприяє її розвитку або гальмує його; сприяє економічному прогресу в одних аспектах або гальмує його в інших.

На соціально-психологічному рівні політична свідомість представлена у вигляді несистематизованих емпіричних політичних знань, чуттів, настроїв, емоцій, суджень людей про державу, владу, про відносини між державами, націями, партіями, громадськими рухами. На ідеологічному рівні — у вигляді системи теоретичних і політичних знань, поглядів, ідей, теорій, політичних програм, політичної стратегії і тактики. Вся система політичної свідомості має обґрунтовувати необхідність того політичного ладу держави, породженням якого вона є, розробляти шляхи і засоби його зміцнення; визначати оптимальну політичну організацію в країні, формувати її внутрішню і зовнішню політику і постійно їх коригувати.

Носіями політичної свідомості є індивіди, їх різноманітні об'єднання, організації й установи. Особливе місце належить політичним партіям, політичним рухам, політичній еліті, органам державної влади. Свої політичні позиції вони виражають у програмах та статутах. У них формулюються основні тези політичної стратегії і тактики, політична мета і завдання, методи і засоби їх досягнення. Основою науковості політичних програм, а отже, їхньої відповідності політичним інтересам соціальних суб'єктів, є величезне ідейно-політичне, теоретичне багатство соціальної філософії. Вона є політичною за своєю суттю. Термін "політична філософія", що активно експлуатується нині, цілком коректний як визначення того розділу соціальної філософії, в якому досліджуються політичні суспільні відносини, політична частина надбудови суспільства і політична свідомість.

В історії політика часто підкоряла філософію, примушувала служити собі. Однак об'єктивна тенденція взаємозв'язку філософії і політики полягає в здійсненні мрії Платона про те, що на чолі держави мають стояти не просто політики, а політики — філософи. Йдеться тут не про персонали, а про політику на основі об'єктивно-наукових рекомендацій соціальної філософії. Тільки соціальна філософія здатна визначати причини політичних подій, показувати шляхи регулювання політичних інтересів з метою їх гармонізації і гуманізації. Ігнорування політико — філософської спадщини і політичної теорії соціальної філософії призводить до політичного волюнтаризму, авантюризму і популізму.

Отже, політична свідомість — це соціально-психологічний та ідеологічний компонент політичних суспільних відносин і політичної частини надбудови суспільства. Вона — складне соціальне утворення, у межах якого формуються політична мета, завдання і програми, стратегія і тактика, методи і засоби їх реалізації. Наукова політична свідомість є могутнім засобом функціонування політичної, економічної та соціальної системи суспільства. Діалектико — матеріалістична соціальна філософія — теоретична і методологічна основа її становлення, розвитку та вдосконалення.

Наступним "за рангом" відображенням у свідомості людей суспільного буття та економічного базису, соціально-психологічним та ідеологічним компонентом надбудови суспільства є правова свідомість (правосвідомість). У її центрі — принципи і норми права, юридичні закони. Система загальнообов'язкових норм і відносин між людьми, права, свободи і обов'язки людини і громадянина розробляються, закріплюються і охороняються державою. Правосвідомість — сукупність поглядів, ідей, почуттів з приводу ставлення людей до права, законності, правосуддя, їх уявлення про правомірну і неправомірну поведінку в суспільстві.

Соціально-психологічну складову правової свідомості утворюють емпіричні знання і уявлення людей про законне і незаконне, справедливе і несправедливе, необхідне й обов'язкове; почуття обов'язку, відповідальності, невідворотності покарання за здійснені злочини та ін. На ідеологічному рівні правосвідомість є системою правових поглядів, правових вчень, теорій, кодексів. Усі елементи правосвідомості внутрішньо пов'язані, невпинно взаємодіють, проникають один в одного.

Носіями правової свідомості є індивіди, їх об'єднання, організації та установи, у тому числі власники засобів виробництва, менеджери, державні службовці і особливо спеціально підготовлені індивідуальні та соціальні суб'єкти юристів — прокурори, судді, адвокати, міліціонери, нотаріуси, військовослужбовці внутрішніх військ, у сфері міжнародного права — дипломатичний корпус, а також збройні сили країни.

Усією системою права через своїх носіїв правова свідомість утверджує відносини власності, механізм господарських зв'язків, регулює заходи і форми поділу праці та її продуктів, регламентує організацію і діяльність державного механізму, визначає заходи боротьби із зазіханням на встановлені законом громадський порядок і процедуру вирішення конфліктів, впливає на численні форми міжособистісних відносин.

У цілому правосвідомість через діяльність своїх суб'єктів, залучених до системи суспільних зв'язків, виконує низку функцій. Найбільш актуальними з них є:

• пізнавальна функція (у правосвідомості реалізується пізнання права індивідами — учасниками правових відносин);

• аксіологічна функція (оцінка суб'єктом, відповідно до його інтересів і мети, вимог і можливостей права в категоріях: благо, добро, зло, користь, шкода та ін.);

• регулятивна функція (правосвідомість регулює поведінку людей, а також їх потреби, позиції, відносини в галузі права).

Правова свідомість підпорядкована загальним закономірностям розвитку суспільної свідомості, проте на неї також істотно впливають інші ЇЇ форми, насамперед політична свідомість. Функціонування правової свідомості залежить від політики, а політичної свідомості — від права. Так, у тоталітарних державах норми і закони права практично не діють. Ці держави не є правовими, правова свідомість у них підмінена політичним доносництвом, лицемірством і неправдою, мисленням чужими думками, готовими трафаретами, підлабузництвом, культом вождя і постійним страхом. "Всі люди рівні в республіканських державах, — справедливо стверджував Ш.-Л. Монтеск'є, — вони рівні і в деспотичних державах: у першому випадку — тому, що вони — все, у другому — тому, що всі вони ніщо"1.

У демократичних державах неправова політика неможлива, як неможлива і політична свідомість без опори на правосвідомість. Водночас недостатній рівень розвитку політики і політичної свідомості може призвести до нульової ефективності найдосконалішого права і найдосконалішої свідомості. Держава громадянського суспільства має бути правовою. Для її створення мало розробити досконалі юридичні принципи, норми, закони. Треба, щоб народ оволодів ними, щоб ці принципи, норми і закони, необхідність їх виконання перетворилися на внутрішні переконання людей. Досягається це за допомогою правового всеобучу і реальної правової практики в державі.

У правовій державі визнається і діє принцип верховенства права, гарантуються і захищаються права, свободи й обов'язки людини і громадянина, всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи, і всі вони рівні перед законом.

У правовій державі діє принцип презумпції невинності, ніхто не може бути арештований чи утримуватися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду; не може бути підданий катуванню, жорсткому, нелюдському чи такому, що принижує людську гідність, ставленню або покаранню. Жодна людина без її добровільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. У правовій державі покарання за злочини невідворотні, але кожний громадянин має право па кваліфікований захист у суді, і до винесення рішення судом ніхто не може називатися злочинцем.

Рух до правової держави — складний і відносно тривалий процес. Для багатьох держав навіть сучасного світу він можливий тільки через справжню революцію у сфері правових і політичних відносин, правової і політичної частини надбудови.

Правосвідомість нерозривно пов'язана з моральною свідомістю. Мораль (лат. все, що стосується характеру, складу душі, звичок; звичаї, поведінка) — один з основних способів нормативного регулювання дій людини в суспільстві; особлива форма суспільної свідомості і вид суспільних відносин. Моральна свідомість є відображенням ставлення людей одне до одного і різноманітних соціальних спільнот у вигляді сукупності принципів, правил, норм їх поведінки. Як форма суспільної свідомості вона підлягає всім її закономірностям і водночас має свою специфіку і структуру.

На суспільно-психологічному рівні моральна свідомість включає моральні почуття (честі, достоїнства, совісті, обов'язку та ін.), емоції (фр. хвилювання, безпосередні і пристрасні переживання: оціпеніння, втеча, агресія чи радість, схвалення, співчуття тощо), уявлення про моральне і аморальне, досвідне значення моральних правил, звичаїв колективу і суспільства. Ці елементи становлять нібито первинну моральну свідомість, формуються раніше раціональних уявлень про необхідне, справедливе, чесне тощо.