Розділ 7 СУСПІЛЬСТВО ЯК СИСТЕМА, ЩО РОЗВИВАЄТЬСЯ

Отже, матеріалістичне вирішення питання про суспільне буття і суспільну свідомість є вихідним методологічним принципом пізнання всіх явищ і процесів суспільного життя. Встановлення залежності суспільної свідомості від суспільного буття включило суспільну свідомість до системи закономірних зв'язків соціального цілого. Суспільна свідомість — необхідний чинник і умова вирішення всіх проблем у суспільстві. Його ефективність визначається ступенем повноти і точності відображення реальних закономірностей та потреб суспільного розвитку, конкретних умов і об'єктивних можливостей зміни суспільного буття.

Знання людиною змісту категорій "суспільне буття" і "суспільна свідомість" не звільняє її від необхідності конкретних досліджень суспільства. Ці категорії вкрай абстрактні. Щоб знати історію, економіку чи політику, необхідно їх вивчати. Однак тільки ці категорії відкривають шлях до пізнання об'єктивних законів розвитку суспільства, до вивчення суспільства як системи, що розвивається.

7.4. Спосіб виробництва

Суспільне буття мас складний зміст. Його сутністю с процес матеріального виробництва. Класики матеріалістичного розуміння історії суспільства стверджували, що перший історичний акт — цс виробництво засобів для задоволення матеріальних потреб людей.

Виробляти означає створювати що-небудь. У матеріальному виробництві люди створюють продукти харчування, предмети одягу, будують житло, дороги і мости, обробляють землю і т. iн., тобто тс, що с об'єктивно необхідним. На відміну віл тварин, людина не може задовольнятися тим, що дає їй природа у готовому вигляді.

Поєднуючи свою працю з тим, що дасться природою, використовуючи її закони, люди створюють те, чого в ній немає. їхня діяльність з виробництва для себе матеріальних засобів життя завжди мас суспільний характер, тому матеріальне виробництво с системоутворюючим процесом, тобто таким, який інтегрує всю різноманітність суспільного життя в єдине ціле. Як суттєві та діалектично єдині компоненти цього процесу матеріалістична філософія розглядає продуктивні сили і виробничі відносини.

Соціально-філософська категорія "продуктивні сили" відображає систему суб'єктивних (людина) і об'єктивних (речових) елементів процесу матеріального виробництва. До цієї системи насамперед належать люди — безпосередні учасники цього виробництва, які організовують, спрямовують, здійснюють матеріально-виробничий процес завдяки своїм фізичним даним, званням, досвіду, вмінню і навичкам. Люди — головна продуктивна сила суспільства. Міра їх компетентності, професіоналізму, готовності свідомо, відповідально і якісно виробляти продукцію на підприємствах всіх форм власності, практичної реалізації цієї готовності є критерієм економічної ефективності, а в цілому — цивілізованості народів і держав на різних етапах їх Історії.

У матеріально-виробничому процесі люди діють на предмети природи і використовують їх корисні для себе властивості. Це предмети праці — кам'яновугільні пласти при їх розробці, врожаї трав при заготівлі кормів, овочі при їх консервуванні чи солінні тощо. Всезагальним предметом праці є земля за її обробітку культивування. Отже, предметами праці можуть бути не тільки об'єкти безпосередньої природи, а й створені людиною штучно і яких у природі в готовому вигляді немає, у тому числі сплави металів, пластмаси, синтетичні волокна, засоби захисту рослин від шкідників тощо. Якщо предмети праці були в обробленні людиною раніше, то вони є сировиною. Наприклад, видобута уранова руда — сировина для виробництва атомної енергії; змелене зерно, тобто борошно — сировина для хлібобулочних виробів іт. ін. Без предметів праці, як і без продуктивної сили людей, матеріальне виробництво неможливе, отже, неможливе саме існування людини і суспільства. Якість і кількість предметів праці завжди в людській історії є об'єктивним показником досягнень суспільства.

Під час виробництва матеріальних благ люди впливають на предмети праці засобами праці, основою яких є знаряддя праці: машини, механізми, прилади, інструменти, виробничі будівлі і споруди, джерела енергії, зрошувальні системи, сучасні комп'ютери і т. ін. Всезагальним засобом праці с земля.

У системі "предмети праці — знаряддя праці" провідне місце наложить знаряддям праці. За визначенням класиків матеріалістичного розуміння історії, вони є кістяком і мускульною основою виробництва, показником ступеня зрілості суспільства, мірою розвитку робочої сили, засобів суспільного поділу праці, способом поєднання природних сил з людиною, формою оволодіння людьми природними силами і каналом введення їх у суспільне життя. Історичні епохи людства відрізняються не тим, що виробляється, а тим, як виробляється, якими знаряддями праці.

Сукупність засобів і предметів праці під час їх використання в процесі матеріального виробництва створює засоби виробництва, які становлять речовий компонент продуктивних сил, або матеріально-технічну базу підприємства, комплексу підприємств, держави, суспільства.

Отже, продуктивні сили створюються та удосконалюються двома видами людської праці: живою, безпосередньою, і матеріалізованою, нагромадженою в засобах виробництва. Жива праця зумовлює матеріалізовану працю і сама є її виявленням. Людська робоча сила створює всі компоненти продуктивних сил, організує їх взаємодію, визначає оптимальність цієї взаємодії і здійснює функцію цілеспрямування діяльності для подальшого їх розвитку.

Механізмами удосконалення продуктивних сил є головним чипом виробничі технології і науково-технічні новації. Технологія (грец. мистецтво, майстерність, вміння, метод) — це сукупність методів обробки, виготовлення, зміни властивостей і форм сировини, матеріалів, що застосовуються у виробництві. Сучасні технології перетворили природу на робоче місце людини. Завдяки їм багато природних процесів стали керованими, а виробнича діяльність набула універсального характеру. Пріоритетними стали безвідходні і маловідходні, енергозберігаючі, конвеєрні та інші прогресивні технології.

Технологічна організація матеріального виробництва передбачає усвідомлення економічного завдання і вибір для його вирішення оптимальних засобів і методів. Досягається такий вибір за допомогою техніки, тобто штучно створених матеріальних засобів доцільної діяльності людини. Сучасний світ — це "технологізований" соціальний простір і "технологізований" соціальний час. Він живе і діє не в первозданій природі, а в "техносфері". Його продуктивні сили без їх технічного компонента неможливі.

Техніка перетворює розумову працю людини па пріоритетну порівняно з фізичною працею яка біологічна у своїй основі. У фізичних операціях людина є лише агентом технологічного процесу. Лише розумова праця робить її організатором і керівником виробництва. її продукти у виробництві — це ідеальні образи тих виробів, які потрібно отримати, а також технологічних схем і контрольних рекомендацій щодо їх якості. Наука все більшою мірою входить до структури продуктивних сил, стає безпосередньою продуктивною силою, а виробництво — технологічним застосуванням пауки.

Взаємозв'язок науки, техніки і виробництва поглиблюється. При цьому наука в наші дні випереджає техніку, є провідною силою прогресу матеріального виробництва, орієнтується не лише на техніку і виробництво, а й на саму людину, на розвиток її інтелекту, творчих здібностей, культури мислення, на створення умов для її всебічного, ціннісного розвитку. Органічне поєднання науки і техніки, перетворення науки на безпосередню продуктивну силу суспільства і перерозподіл функцій між машиною і працівником виробництва у напрямі оптимізації творчої ролі людини, звільнення її від ролі агента технологічного процесу — на сьогодні головні напрями прогресу продуктивних сил.

Отже, структуру продуктивних сил утворюють люди, які діють па основі виробничого досвіду всіх попередніх поколінь, володіють трудовими вміннями і навичками, беруть участь у матеріальному виробництві свідомо, відповідально та ефективно, а також засоби виробництва, організація праці, виробничі технології, техніка і досягнення науки. У підсумку показником рівня розвитку продуктивних сил є досконалість людського фактора, головної цінності суспільства — людини.

У матеріальному виробництві продуктивні сили постійно взаємодіють з виробничими відносинами. Соціально-філософська категорія "виробничі відносини" відображає складну структурно-функціональну та ієрархічно-супідрядну систему тих різноманітних зв'язків між людьми, які виникають у процесі спільної матеріально-виробничої діяльності. Зокрема це економічні відносини, тобто відносини між людьми у процесі матеріального виробництва.

Для функціонування матеріально-виробничого процесу необхідне поєднання працівника з предметами і засобами (знаряддями) праці. Воно може бути різним залежно від їх належності суспільству, групі людей чи окремим особам.

Відносили людей між собою з приводу привласнення засобів виробництва і створюваних з їх допомогою матеріальних благ називаються відносинами власності. Конкретним їх змістом є володіння засобами виробництва, розпорядження ними і використання їх. Реалізуються вони в різноманітних формах.