Теоретичні засади та зміст кооперації
Економічні інтереси є об'єктивно спонукальними мотивами економічної діяльності людей і наявністю відносин, зумовлених, насамперед, розвитком їх матеріальних потреб. Тому рівень реалізації економічних інтересів і вияв діапазону відносин значно залежить від організаційної форми виробництва.
Розвиваючи господарську діяльність, виробник приділяє багато уваги технології та її удосконаленню, підвищенню якості продукції, вдосконаленню організації виробництва й праці. Ці турботи обмежують його діяльність в інших споріднених сферах ринку. Ситуація особливо ускладнюється, якщо розміри виробництва не дають змоги утримувати власні служби з організації збуту продукції, матеріально-технічного забезпечення, переробки і под. У такому випадку поєднання виробничої та ринкової діяльності можливе за умови використання послуг партнерів, котрі можуть виконати згадані ринкові функції. Об'єднання товаровиробників у певні структури забезпечує не лише отримання відповідного зиску, а й робить їх рівноправними конкурентоспроможними учасниками ринкових відносин.
Кінцевою ж метою для сільськогосподарських товаровиробників має стати організація виробництва на таких засадах, в основу яких слід покласти, насамперед, захист їх інтересів.
Рух продуктів від виробника до споживача в безпосередній формі або через посередника визначається передусім, виробничими зв'язками, їх станом і потребою на макроекономічному рівні. Підприємство як колективний виробник, вступаючи у виробничі зв'язки з іншими підприємствами, може кооперуватися з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання виготовленої продукції. З іншими підприємствами воно може мати зв'язки з приводу кооперації праці у виконанні окремої операції чи виробничого процесу з виробництва кінцевої продукції, готової до споживання. Тут також виявляються відносини розподілу, обміну й споживання. Це все і є економічними відносинами, які охоплюють організаційно-економічні й техніко-економічні зв'язки, завдяки яким здійснюються розподіл, обмін і споживання на такому рівні.
Відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання - це замкнута система, що, по суті, відображає дію різних учасників за єдиним принципом співробітництва і на основі кооперації праці, внаслідок яких відбувається кругообіг продукту в суспільстві, забезпечується безперервний розвиток суспільного виробництва. Відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання визначаються рівнем розвитку економічних відносин, котрі обумовлюють співпрацю партнерів, тобто їх кооперацію, яка значною мірою залежить від існуючих політичних, правових й ідеологічних умов.
Аграрне виробництво, як і виробництво взагалі, складається з великої кількості підприємств, організацій і установ, об'єднаних в одну складну економічну систему. Між ними виникають виробничі зв'язки, що об'єднують виробників за інтересами. Ці зв'язки надзвичайно різноманітні й можуть бути пов'язані з організацією і технологією виробництва, обміном і споживанням продукції, наданням послуг і консультацій та ін.
У процесі виробництва й реалізації продукції аграрні формування входять у зовнішні та внутрішні контакти з фізичними й юридичними особами, що розвиваються у формі економічних відносин.
Економічні відносини - всі зв'язки і контакти між юридичними та фізичними особами, які здійснюються в процесі виробництва, реалізації, розподілу і споживання продукції й опосередковуються через відповідні економічні взаєморозрахунки між згаданими суб'єктами безпосередньо або через посередників на основі вартісного виміру обсягів здійснюваних взаємних заходів.
Економічні відносини в аграрному секторі можуть виникати між партнерами у випадку:
• закупівлі сільськогосподарської техніки та знарядь, мінеральних добрив, насіння й інших засобів виробництва;
• переробки та збуті продукції, що виробляють на продаж як товар;
• організації ремонту і прокату техніки;
• організації розсадників, племінних, дослідних і показових полів, ферм і цілих господарств;
• отримання дешевого кредиту на виробничі цілі;
• забезпечення консультативно-дорадницько-інформаційних послуг;
• наукового забезпечення та супроводу.
Удосконалення і реалізація цих взаємовідносин є міцною основою для розвитку кооперації саме в агропромисловому комплексі.
В економічній літературі простежуються різні концептуальні підходи до розуміння "кооперації". Виділимо дві течії поглядів учених:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 22. Кооперація в сільському господарстві“ на сторінці 1. Приємного читання.
