Розділ 16. Ринкові відносини в аграрному секторі

Економіка підприємств


Ринок. Його суть і функції


Продукція сільськогосподарських товаровиробників, незалежно від форми власності підприємства, у формі товару надходить у споживання лише через операцію купівлі-продажу на ринку. В багатьох джерелах ринок розглядають як механізм взаємодії покупців і продавців з досягнення своєї мети кожним, або як сферу, де в конкретній формі виявляються товарно-грошові відносини, де безпосередньо здійснюється обмін грошей на товари і навпаки.

Ринкові як економічному механізму властивий економічний і соціальний характер, оскільки остаточними суб'єктами ринку й обміну, який в ньому відбувається, є люди. Ринок в ідеалі - це саморегульований соціально-економічний механізм, що забезпечує обмін товарами в суспільстві. Можна стверджувати: ринок у різних його формах існував завжди - від первіснообщинного ладу, рабовласництва і феодалізму до соціалізму, оскільки завжди мали місце різні форми обміну між людьми, в тому числі найпримітивніші. За такого підходу до розуміння ринку зовсім не ототожнюються поняття ринку й обміну. Економічний механізм, під яким розуміється ринок у всіх його виявленнях, завжди є лише сукупністю умов для здійснення згаданого обміну в різних його формах.

Звести поняття ринку лише до конкретного місця в просторі, де відбуваються торгові операції, - недостатньо, як і недостатньо сприймати ринок тільки як систему відносин між виробником і споживачем на стадії обміну. Якщо розглядати ринок лише як суб'єкт ринкових відносин, неодмінно дійдемо висновку, що це є сукупність продавців і покупців у процесі взаємодії яких можливий обмін товару. Однак тут чітко не відстежуються відносини між виробниками та посередниками, а також вплив споживача на господарську діяльність виробника й обсяги виробництва того чи іншого виду продукції.

Основна риса ринку та, що він вирівнює пропозицію і попит на товари з допомогою ціни. У випадку появи надлишку продукції певного виду на ринку ціна на неї знижується, чим приваблює споживачів до придбання товару. Звідси - кількість продукції зменшується, і цим самим обмежується її пропозиція на ринку. Якщо ж товар стає дефіцитним, - підвищується ціна на продукцію, покупці поводять себе стримано і пропозиція товару зростає.

Тому ринок варто розглядати ширше - як сукупність економічних відносин з допомогою котрих здійснюється обіг суспільного продукту в товарно-грошовій формі з опорою на виробництво товарів, що підлягають реалізації через купівлю-продаж. І ринок є не зв'язковою ланкою між виробництвом і розподілом, між виробництвом і споживанням, а єдиним середовищем, де однаковою мірою зацікавленість товаровиробника, посередника і підприємця спрямовані на розвиток і задоволення потреб споживача. При такому підході можна стверджувати, що ринок - це система економічних відносин в умовах яких відбувається виробництво, обіг і розподіл товарів.

Ринку притаманні певні властивості та функції, і як система соціально-економічних відносин він формується та діє на підставі стихійного механізму, основними елементами якого є попит і пропозиція товару. Коли надають інформацію товаровиробникам про попит на ту чи іншу продукцію та її пропозицію в просторі й часі, ціни на неї, процентні ставки, то останні визначають обсяги, асортимент і місце збуту. Це дає змогу товаровиробникам постійно координувати власне виробництво у зв'язку зі змінами й умовами ринку. Тобто ринок - регулятор обсягів виробництва продукції та її структури. Він здійснює регулювальний вплив на економіку країни загалом і формує відносини між окремими галузями народного господарства. З його допомогою відбувається обмін товарів на основі еквівалентності.

Запити на обсяг і структуру продукції надходять від споживача сільськогосподарської продукції через роздрібну торгівлю, легку та харчову промисловість до аграрних товаровиробників, від них - до виробників засобів виробництва і потім - до виробників сировини. На запит постачальники сировини збільшують обсяги її поставки виробникам засобів виробництва, які в свою чергу задовольняють потреби сільськогосподарських товаровиробників у засобах виробництва, сировині та матеріалах. Отже, стабілізуючи попит і пропозицію, не допускаючи ні дефіциту, ні перевиробництва, ринок виконує інформаційну функцію. Використовуючи взаємодію попиту і пропозиції, ринок дає відповідь на питання, що і скільки виробляти, для кого і як. Так відбувається вияв регулювальної функції виробництва та споживання продукту (рис. 16.1).

Ринок виконує функцію ціноутворення і стабілізації цін на продукцію. Внаслідок взаємодії виробників і споживачів, а відтак пропозиції і попиту на товари, як зазначено в моделі алгоритму, відбувається своєрідний підсумок або баланс зіставлення затрат виробників і корисності товару чи послуги.

Ринкове ціноутворення підпорядковане об'єктивним економічним законам: закону вартості та закону попиту й пропозиції. Дія закону попиту й пропозиції ґрунтується на поведінці продавця та покупця. Раціоналізм продавця - продати товар за вищою ціною й одержати більше прибутку, а покупця - задовольнити власні потреби за можливо нижчою ціною. Ринок розв'язує це завдання, визначаючи суспільно необхідні затрати праці, тобто ті затрати, які готовий компенсувати покупець. Акт купівлі-продажу не відбудеться доти, доки не встановиться взаємовигідна ціна, що зрівняє попит і пропозицію. її називають ціною рівноваги.

Взаємодія функцій ринкового середовища

Рис. 16.1. Взаємодія функцій ринкового середовища

За такої взаємодії між виробниками та споживачами формується ціна. У процесі ринкового обміну ціна встановлюється через зіставлення суспільно необхідних витрат і корисності товару. Вона повинна задовольнити споживача в корисності товару і забезпечувати повернення витрат виробнику на його виробництво. Надто високі ціни можуть призвести до скорочення попиту на продукцію, і вона не знайде збуту. Низькі ціни не забезпечать повернення понесених витрат підприємством, а її виробництво стане збитковим.

Усі мотиви та дії виробників і споживачів спрямовані на досягнення економічного інтересу кожним із учасників ринку. Відбувається боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови збуту продукції. Але, як засвідчує алгоритм взаємодії функцій, ця конкуренція відбувається не лише між виробниками на стадії збуту, а більше - на стадії виробництва.

Конкуренція за своєю природою виконує роль регулятора обсягів виробництва, підвищення якості продукції та зниження витрат на її одиницю, спонукаючи виробників активно впроваджувати науково-технічні досягнення, вдосконалювати технологію й організацію праці та знижувати витрати.

Ринок забезпечує визнання суспільного характеру праці. Особливістю дії ринкового механізму є те, що суспільне визнання праці, втіленої в товарі, відбувається за межами виробництва у сфері обміну тоді, коли продукція продана. Лише ринок здатний визначити, які умови виробництва суспільно необхідні й на основі цього встановити величину вартості товару.

Отже, ринок є посередником між виробниками та споживачами, даючи їм змогу віднайти найвигідніший варіант купівлі-продажу. Виконуючи функцію посередника, ринок створює умови обміну результатами їх діяльності. Лише в межах ринкової економіки створено сприятливі умови для достатнього розвитку конкуренції, й споживач може обрати собі вигідного постачальника, а продавець - найпридатнішого покупця.

Ринок забезпечує збут продукції високої якості. Продукція низької якості не буде користуватися належним попитом у споживачів, якщо поряд є достатньо продукції кращої якості. За такої ситуації продукція низької якості може залишитися непроданою або реалізованою за нижчою ціною, що не забезпечить високої прибутковості або спричинить збитковість підприємства.

Ринок слугує потужним засобом зниження витрат виробництва і собівартості продукції. Вироблена продукція з високою собівартістю вимагає високої ціни, щоб повернути витрати виробництву, але її ніколи не купить споживач, якщо поряд буде пропозиція аналогічного товару за нижчою ціною, основу якої становить нижча собівартість. Знизити собівартість продукції підприємства зможуть через упровадження у виробництво ресурсо- та енергозберігаючих технологій на основі комплексної механізації й автоматизації виробництва, застосування нових машин і обладнання. Цим самим ринок буде сприяти прискоренню науково-технічного прогресу в сільському господарстві.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 16. Ринкові відносини в аграрному секторі“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Ресурси і проблеми вибору в економіці

  • Предмет науки

  • Методологічні засади та методи дослідження

  • Розділ 2. Підприємство як суб'єкт господарювання

  • Правові основи функціонування підприємств

  • Цілі, функції та напрями діяльності підприємств

  • Конкуренція і підприємство

  • Розділ 3. Класифікація, види підприємств та основи підприємницької діяльності

  • Класифікація підприємств

  • Види підприємств

  • Селянське (фермерське) господарство

  • Структура підприємств

  • Розділ 4. Підприємство в сучасній системі господарювання

  • Особливості сільського господарства як галузі

  • Внутрішнє середовище і кінцевий результат діяльності підприємств

  • Допоміжне середовище функціонування підприємств

  • Розділ 5. Матеріально-речові елементи підприємств

  • Поняття й особливості матеріально-технічної бази підприємств

  • Енергетичні ресурси підприємств

  • Механізація та показники використання техніки

  • Можливості забезпечення підприємства технікою

  • Розділ 6. Земельні ресурси підприємств та ефективність їх використання

  • Економічні основи родючості ґрунту

  • Земельні відносини та їх правова основа

  • Види земель і землезабезпеченість підприємств

  • Земельний кадастр

  • Розділ 7. Виробничі потужності підприємств. Основні фонди

  • Класифікація основних фондів

  • Структура основних фондів

  • Знос і амортизація основних фондів

  • Показники та шляхи поліпшення використання основних фондів

  • Розділ 8. Оборотні засоби аграрних підприємств

  • Економічна ефективність використання оборотних засобів

  • Розділ 9. Інвестиції підприємств

  • Джерела, види інвестицій та їх класифікація

  • Лізинг як особлива форма інвестицій

  • Розділ 10. Капітальні вкладення підприємств

  • Джерела капітальних вкладень

  • Методика визначення ефективності капітальних вкладень

  • Розділ 11. Кадри підприємств і зайнятість

  • Зайнятість і безробіття

  • Кадри підприємства

  • Показники та шляхи поліпшення використання трудових ресурсів

  • Розділ 12. Продуктивність праці

  • Поняття, суть і показники продуктивності праці

  • Мотивація й оплата праці

  • Шляхи підвищення продуктивності праці

  • Розділ 13. Витрати виробництва та собівартість продукції підприємств

  • Склад витрат виробництва

  • Класифікація витрат і управління ними на підприємстві

  • Розділ 14. Ціни та ціноутворення на продукцію підприємства

  • Види і система цін на продукцію аграрних підприємств

  • Принципи та методи ціноутворення

  • Ціновий механізм ринкової економіки

  • Розділ 15. Результати діяльності підприємств

  • Валова продукція підприємства

  • Товарна продукція і канали реалізації

  • Розділ 16. Ринкові відносини в аграрному секторі
  • Ринок сільськогосподарської продукції та його регулювання

  • Діяльність підприємств у ринкових умовах

  • Розділ 17. Якість, стандартизація і сертифікація продукції

  • Методи оцінки й управління якістю продукції

  • Стандартизація та сертифікація продукції

  • Розділ 18. Ефективність діяльності аграрних підприємств

  • Показники економічної ефективності діяльності підприємств

  • Рентабельність виробництва

  • Чинники та шляхи зростання ефективності виробництва

  • Розділ 19. Економічне зростання підприємства

  • Суть, поняття та показники інтенсифікації

  • Науково-технічний прогрес і його ефективність

  • Розділ 20. Розширене відтворення та накопичення в підприємствах

  • Відтворення валового продукту, трудових ресурсів і основних фондів

  • Накопичення і споживання

  • Розділ 21. Розміщення, концентрація та спеціалізація виробництва

  • Спеціалізація підприємства

  • Концентрація виробництва

  • Розділ 22. Кооперація в сільському господарстві

  • Кооператив як організаційна форма

  • Кооперативні принципи як носії та регулятори внутрішніх відносин у кооперативі

  • Міжгосподарська кооперація як організаційна форма економічних відносин між підприємствами

  • Розділ 23. Економіка виробництва кормів

  • Економічна оцінка виробництва кормів

  • Розділ 24. Економіка галузей рослинництва

  • Розміщення й ефективність виробництва продукції рослинництва

  • Чинники та шляхи зростання ефективності галузі рослинництва

  • Розділ 25. Економіка галузей тваринництва

  • Розміщення виробництва продукції тваринництва

  • Показники ефективності виробництва продукції тваринництва

  • Шляхи підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ