Розміщення виробництва продукції тваринництва

Економіка підприємств

Розведенням великої рогатої худоби в Україні займаються майже всі аграрні підприємства, в усіх природно-економічних зонах, окрім тих, що спеціалізуються на виробництві іншої тваринницької продукції. З розвитком ринкових відносин значно збільшилася кількість продуктивної худоби у підсобних господарствах населення.

За розвитком й організацією утримання скотарство має низку специфічних особливостей. По-перше, споживається велика кількість грубих і соковитих кормів. Тому, зазвичай, ураховують наявність великих площ кормових культур і природних кормових угідь, що за сприятливого клімату дає змогу, з одного боку, виробляти продукцію з меншою кількістю затрат на її одиницю. З іншого - галузь скотарства достатньо фондомістка. Специфіка утримання худоби і процес виробництва тваринницької продукції вимагають капітальних приміщень і спеціального технічного обладнання, які мають високу вартість. Обсяг капітальних вкладень у галузь значною мірою залежить від природно-економічних чинників і внутрігалузевої спеціалізації. На півдні та в м'ясному скотарстві вони нижчі. Дуже важливою особливістю скотарства, як і інших галузей тваринництва, є мобільність, тобто можливість перебазування в найдоцільніші місця. Саме ця особливість дає змогу розміщувати скотарство в найвигідніших для його розвитку умовах і передусім з урахуванням забезпеченості кормами. Доцільніше розвивати скотарську галузь тим підприємствам, які мають багато дешевих природних кормів, а також можливість отримання їх від переробної та харчової промисловості.

Скотарство в територіальному аспекті розвивається нерівномірно. Залежно від економічних і природних умов воно може мати: молочний, молочно-м'ясний, м'ясо-молочний і м'ясний напрями.

Основною продукцією молочного скотарства в спеціалізованих підприємствах є молоко, товарність якого дорівнює 80- 85 %, а його частка у структурі товарної продукції - близько 75 %. Обсяги ж виробництва м'яса в них визначають кількістю вибракуваних корів основного стада. Молочний напрям скотарства мають аграрні підприємства приміських зон великих міст (Київ, Львів, Одеса) та промислових центрів (Донбас, Придніпров'я). Тут на 100 га сільськогосподарських угідь припадає 70 і більше голів великої рогатої худоби, в тому числі близько 45-50 корів. У структурі стада корови становлять не менше 60 %. Відтворення стада корів відбувається внаслідок вирощування власного племінного молодняку, а також купленого в кращих стадах племінних господарств. Підприємства молочного напряму виробляють близько 600-800 ц, а окремі - й 1000 ц молока.

Молоко - малотранспортабельна продукція, яка швидко псується. Виробництво його у спеціалізованих підприємствах приміської зони на великих комплексах є високоефективним. Однак функціонування великих тваринницьких комплексів пов'язане з погіршенням екології навколишнього середовища. Це вимагає всебічного техніко-економічного й екологічного обґрунтування розміщення тваринницьких комплексів.

Найрозвинутішим в Україні є молочно-м'ясне скотарство. Грошові надходження від молока становлять близько 50 % у вартості товарної продукції. Молочно-м'ясний напрям мають підприємства зон Полісся та Лісостепу. Тут на 100 га сільськогосподарських угідь припадає не менше 65-70 голів великої рогатої худоби, в тому числі близько 35 корів. Вони дають 500-600 ц молока і близько 45 ц яловичини.

М'ясомолочний напрям мають здебільшого підприємства передгірних і гірських районів. Насиченість сільськогосподарських угідь у них сягає близько 80 голів великої рогатої худоби, в тому числі близько 25-ЗО корів. Підприємства виробляють близько 400 ц молока і 55-60 ц м'яса.

Грошові надходження від реалізації м'яса у підприємствах, що мають м'ясний напрям скотарства, становлять понад 70 %.

Корови тут використовуються переважно для відтворення, їх частка в структурі стада не перевищує ЗО-35 %. М'ясне скотарство найпоширеніше в підприємствах степової зони, тут є всі умови для зростання ефективності виробництва яловичини.

Декотрі підприємства мають великі молочні й відгодівельні комплекси. Вони розміщені далеко за межами приміських зон зі сприятливими умовами для кормовиробництва та розведення худоби. Це вузькоспеціалізовані підприємства, які виробляють лише молоко або яловичину, тобто мають молочне або м'ясне спрямування. Основними породами великої рогатої худоби в Україні є червона степова (37%), симентальська (23 % ) і чорно-ряба (32 %), менше - лебединська, голштинська чорно-ряба, червоно-польська та буро-карпатська. Перспективною є чорно-ряба порода, найпоширеніша в підприємствах Полісся та Західного Лісостепу. Продуктивність корів цієї породи може сягати 5000 ц, переважно з жирністю молока понад 3,7%.

Свинарство розвивається на всій території України. Донедавна основним виробником свинини був громадський сектор, де вироблялося близько 68 % продукції. З розвитком ринкових відносин вектор виробництва свинини змістився до приватного сектора. Тепер тут виробляється близько 65 % продукції.

Свинарство найінтенсивніше розвивається в підприємствах Лісостепової та Степової зони, де є достатньо концентрованих кормів. Щільність свиней у розрахунку на 100 га ріллі становить близько 50 голів. Краще й ефективніше розвивається свинарство в спеціалізованих господарствах.

За характером внутрішньогалузевої спеціалізації свинарські підприємства можуть бути відгодівельні, товарні або племінні. Діяльність племінних зосереджується на вирощуванні високоякісних тварин для реалізації їх іншим підприємствам на розплід і відновлення племінних якостей поголів'я основного стада. Відгодівельні вирощують тварин для реалізації безпосередньо на м'ясокомбінати, а товарні можуть діяти як репродуктори, що вирощують молодняк свиней до 3-4-місячного віку для реалізації відгодівельним підприємствам. На практиці існують також підприємства зі завершеним циклом, де

Підприємства з низьким рівнем концентрації поголів'я не мають умов і можливостей для впровадження індустріальних технологій виробництва свинини, тому не завжди і не всі отримують дешеву продукцію.

Вівчарство поширене на всій території України, однак розвивається в окремих зонах нерівномірно. Найбільшу щільність поголів'я овець мають підприємства Криму, південних областей України та Закарпаття (близько ЗО голів з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь). Основні породи овець - асканійська тонкорунна (32 %), прекос (28 %), цигайська (26%).

Найпоширенішою спеціалізацією є тонкорунне вівчарство, розміщене в аграрних підприємствах південних, центральних і північних районів Степової зони та в передгірних районах Криму. Щільність поголів'я тут висока. Напівтонкорунне вівчарство зосереджене переважно в Донецькій, Кримській та Одеській областях. Основна порода овець - цигайська. У Лісостепу і Поліссі розводять овець породи прекос, з котрих отримують тонкорунну та напівтонкорунну вовну. В передгірних і гірських районах Карпат переважає спеціалізація грубо-вовнового і шубносмушкового напряму. Тут розводять такі породи овець, як рацка, цакель, цуркан, їх помісі.

Зони спеціалізації виробництва тієї чи іншої продукції склалися під впливом природних умов і системи утримання. Основними системами організації утримання вівчарства в Україні є пасовищна, пасовищно-стійлова і стійловоласовищна.

Пасовищна система утримання овець доступна тим підприємствам, які мають великі площі природних пасовищ. Згідно з нею, вівці утримуються на пасовищах (часто на віддалених) упродовж весняно-літнього періоду. За такої системи підприємства отримують дешеву продукцію.

Пасовищно-стійлова система розповсюджена майже в усій Україні. Вона передбачає утримання овець і на пасовищах, і в стійлах. Допускається (якщо є можливості) підгодовування овець зеленими кормами в стійлах.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розміщення виробництва продукції тваринництва“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Ресурси і проблеми вибору в економіці

  • Предмет науки

  • Методологічні засади та методи дослідження

  • Розділ 2. Підприємство як суб'єкт господарювання

  • Правові основи функціонування підприємств

  • Цілі, функції та напрями діяльності підприємств

  • Конкуренція і підприємство

  • Розділ 3. Класифікація, види підприємств та основи підприємницької діяльності

  • Класифікація підприємств

  • Види підприємств

  • Селянське (фермерське) господарство

  • Структура підприємств

  • Розділ 4. Підприємство в сучасній системі господарювання

  • Особливості сільського господарства як галузі

  • Внутрішнє середовище і кінцевий результат діяльності підприємств

  • Допоміжне середовище функціонування підприємств

  • Розділ 5. Матеріально-речові елементи підприємств

  • Поняття й особливості матеріально-технічної бази підприємств

  • Енергетичні ресурси підприємств

  • Механізація та показники використання техніки

  • Можливості забезпечення підприємства технікою

  • Розділ 6. Земельні ресурси підприємств та ефективність їх використання

  • Економічні основи родючості ґрунту

  • Земельні відносини та їх правова основа

  • Види земель і землезабезпеченість підприємств

  • Земельний кадастр

  • Розділ 7. Виробничі потужності підприємств. Основні фонди

  • Класифікація основних фондів

  • Структура основних фондів

  • Знос і амортизація основних фондів

  • Показники та шляхи поліпшення використання основних фондів

  • Розділ 8. Оборотні засоби аграрних підприємств

  • Економічна ефективність використання оборотних засобів

  • Розділ 9. Інвестиції підприємств

  • Джерела, види інвестицій та їх класифікація

  • Лізинг як особлива форма інвестицій

  • Розділ 10. Капітальні вкладення підприємств

  • Джерела капітальних вкладень

  • Методика визначення ефективності капітальних вкладень

  • Розділ 11. Кадри підприємств і зайнятість

  • Зайнятість і безробіття

  • Кадри підприємства

  • Показники та шляхи поліпшення використання трудових ресурсів

  • Розділ 12. Продуктивність праці

  • Поняття, суть і показники продуктивності праці

  • Мотивація й оплата праці

  • Шляхи підвищення продуктивності праці

  • Розділ 13. Витрати виробництва та собівартість продукції підприємств

  • Склад витрат виробництва

  • Класифікація витрат і управління ними на підприємстві

  • Розділ 14. Ціни та ціноутворення на продукцію підприємства

  • Види і система цін на продукцію аграрних підприємств

  • Принципи та методи ціноутворення

  • Ціновий механізм ринкової економіки

  • Розділ 15. Результати діяльності підприємств

  • Валова продукція підприємства

  • Товарна продукція і канали реалізації

  • Розділ 16. Ринкові відносини в аграрному секторі

  • Ринок сільськогосподарської продукції та його регулювання

  • Діяльність підприємств у ринкових умовах

  • Розділ 17. Якість, стандартизація і сертифікація продукції

  • Методи оцінки й управління якістю продукції

  • Стандартизація та сертифікація продукції

  • Розділ 18. Ефективність діяльності аграрних підприємств

  • Показники економічної ефективності діяльності підприємств

  • Рентабельність виробництва

  • Чинники та шляхи зростання ефективності виробництва

  • Розділ 19. Економічне зростання підприємства

  • Суть, поняття та показники інтенсифікації

  • Науково-технічний прогрес і його ефективність

  • Розділ 20. Розширене відтворення та накопичення в підприємствах

  • Відтворення валового продукту, трудових ресурсів і основних фондів

  • Накопичення і споживання

  • Розділ 21. Розміщення, концентрація та спеціалізація виробництва

  • Спеціалізація підприємства

  • Концентрація виробництва

  • Розділ 22. Кооперація в сільському господарстві

  • Кооператив як організаційна форма

  • Кооперативні принципи як носії та регулятори внутрішніх відносин у кооперативі

  • Міжгосподарська кооперація як організаційна форма економічних відносин між підприємствами

  • Розділ 23. Економіка виробництва кормів

  • Економічна оцінка виробництва кормів

  • Розділ 24. Економіка галузей рослинництва

  • Розміщення й ефективність виробництва продукції рослинництва

  • Чинники та шляхи зростання ефективності галузі рослинництва

  • Розділ 25. Економіка галузей тваринництва

  • Розміщення виробництва продукції тваринництва
  • Показники ефективності виробництва продукції тваринництва

  • Шляхи підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ