В аграрному секторі при виробництві продукції бере участь різноманітна праця, яку можна поділити на три групи (рис. 12.1):
Рис, 12.1. Векторна схема затрат праці на виробництві
СІЛЬСЬКОГОГ.ПОТНИІЛМСПЇ ТТППТГТОІІІЇ
• жива праця - затрати робочого часу тієї категорії працівників сільського господарства, яка виробляє продукцію на завершальному етапі;
• минула праця працівників аграрного сектору, затрачена на попередніх етапах виробництва й уречевлена в предметах праці сільськогосподарського призначення. Вона втілена у кормах, весінні, тваринах тощо;
• минула праця працівників промисловості, затрачена на попередніх етапах виробництва й уречевлена в предметах праці промислового походження, яка втілена у машинах, мінеральних добривах, Інших видах сировини та матеріалів.
Донедавна підвищення ефективності праці зводилось лише до економії живої праці, часто за рахунок перевитрат минулої, що негативно позначалось на динаміці чистого доходу, рентабельності виробництва внаслідок зростання собівартості продукції. У нинішніх умовах постає завдання повної оцінки сукупних затрат праці й обґрунтування порівнянь обсягів продукції із затратами живої та уречевленої праці. Найоб'єктивніший метод їх обчислення - зведення всіх затрат до затрат живої праці, яке передбачає визначення еквівалентності праці, витраченої на попередніх стадіях виробництва й уречевленої в засобах виробництва, кількості живої праці, затраченої на цьому етапі, та відображення всіх цих затрат у трудових одиницях.
Отже, продуктивність праці залежить від рівня розвитку продуктивних сил, досягнень у галузі науки й техніки, практичного використання наукових і технічних досягнень, форм і методів організації та управління виробництвом, інших чинників.
Головним рушієм підвищення продуктивності праці є продуктивні сили. Основу їх становлять засоби виробництва, за допомогою яких створюються матеріальні блага, та люди, котрі, застосовуючи їх, здійснюють матеріальне виробництво завдяки певному виробничому досвіду, навичкам до праці, володіють певними технічними й іншими знаннями. Отже, у процесі виробництва вагома роль належить людині. Тільки жива праця має здатність створювати нові вартості за одиницю часу, тому лише їй притаманна продуктивність. Одночасно вона є джерелом економії затрат минулої праці. У зв'язку з цим доходимо висновку: без засобів виробництва процес праці неефективний, а без живої праці взагалі неможливий.
Обсяги виробництва продукції можуть зростати внаслідок збільшення маси праці або поліпшення рівня її використання. Кількість праці можна збільшити, залучаючи у виробництво додаткових працюючих, продовжуючи тривалість робочого дня та підвищуючи інтенсивність праці.
Оскільки в аграрному секторі спостерігається тенденція до скорочення працюючих, тривалість робочого дня встановлена чинним законодавством, а рівень інтенсивності праці має свою межу, яка визначена фізичними і психологічними можливостями людини, то збільшення обсягів виробництва продукції можна досягнути лише внаслідок підвищення продуктивності праці.
Продуктивність праці - здатність конкретної праці виробляти за одиницю часу певну кількість споживчих вартостей, виконувати відповідний обсяг робіт або надавати визначену кількість послуг.
Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції. У процесі виробництва жива конкретна праця є джерелом створення нової вартості, а також перенесення робочого часу, матеріалізованого в речових елементах виробництва, на створюваний продукт. Тому підвищення її продуктивності значною мірою відображає ефективність і живої, і сукупної праці, - частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується в такий спосіб, що загальна трудомісткість товарів і послуг зменшується. У цьому полягає економічний зміст дії закону неухильного зростання продуктивності праці.
Специфіка обліку затрат минулої праці в аграрному секторі достатньо складна, і тому ці затрати обліковують лише в собівартості продукції. Проте в затратах живої праці відображається і праця того, хто займається технологічним процесом, і того, хто організовує та спрямовує виробничий процес, змінює технологію виробництва продукції, підбирає і комплектує агрегати. Тому жива праця поділяється на пряму і непряму, їх співвідношення становить приблизно 3:1.
Прямі затрати - затрати безпосередніх виробників" зайнятих на виробництві продукції рослинництва і тваринництва, це найбільш активна і цінна праця.
Непрямі затрати - затрати, пов'язані з організацією й управлінням виробництвом. Сюди належать затрати праці спеціалістів, адмінуправлінського персоналу, облікового апарату та ін.
Однак для визначення рівня продуктивності праці використовують лише прямі затрати праці - безпосередніх виробників. Це пов'язано зі складністю розподілу непрямих затрат праці за окремими видами продукції. Для визначення рівня продуктивності праці застосовують систему показників (рис. 12.2).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття, суть і показники продуктивності праці“ на сторінці 1. Приємного читання.
