• кооперацію розглядають як організаційну структуру, тобто добровільні об'єднання людей для спільної господарської діяльності, або одну з форм організації праці, за якої чимало осіб спільно беруть участь в одному й тому самому процесі праці;
• кооперація розглядається як процес об'єднання зусиль і ресурсів, ототожнюється з існуванням сукупності аналогічних кооперативів.
Виробничі відносини, що формуються на принципах співвиробництво продукту, готового до вживання, або послуги для задоволення потреб. І не обов'язково, щоб партнерами стали кооперативи. Це можуть бути підприємства будь-якого типу й інші господарські структури.
Концептуальний підхід до кооперації повинен ґрунтуватись на розумінні її як явища, для розвитку якого, як і для розвитку кожного явища (хімічного, біологічного, фізичного, економічного, природного і под.) потрібні відповідні умови. Вплив цих умов на рівень розвитку кооперативних відносин виявляється в дії конкретних чинників, що можуть бути систематизовані в такі групи:
• стабілізуючі - наявність і рівень розвитку інфраструктури, ступінь рівності можливостей для розвитку різних організаційних форм, громадська думка щодо розвитку кооперації, ставлення держави до цього явища, однакові можливості в конкуренції з державними підприємствами;
• збуджувальні - законодавчо-правова база розвитку кооперації, стабільність економіки країни, система оподаткування й податкові пільги, фінансово-кредитне обслуговування, наявність правових гарантій і захист власності; стабільність економіки країни, доступність щодо виду діяльності;
• організаційно-базові - мотивація, база та процедура створення кооперативів, спосіб залучення початкового капіталу, консультативна, інформаційна й науково-методична підтримка розвитку кооперації (рис. 22.1).
Чинники виробництва - забезпеченість засобами, матеріалами та ресурсами, потреба і попит продукції, кількість і якість продукції, терміни реалізації, умови виробництва й реалізації продукції.
Отже, кооперація - це економічне явище, що виявляється в економічних взаємовідносинах між партнерами в сенсі їх співпраці з тим, щоб досягти спільної мети за менших питомих затрат ресурсів на основі взаємної вигоди для всіх учасників і задоволення інтересів кожного.
Головною метою кооперації є допомога сільськогосподарським товаровиробникам у розвитку їх економіки та підвищення ефективності.
Рис, 22.1. Схема факторів, що формують модель кооперативних зв'язків
Основний чинник - існування законів, тобто правової бази, котрими держава регулює діяльність і відносини з кооперативами. Правову базу розвитку кооперації варто розуміти як сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, що визначають порядок створення кооперативів, їх правові й організаційні форми, порядок організації виробництва, взаємовідносин у забезпеченні ресурсами, збуті продукції, системи оподаткування, відносин між державою та кооперативами, кооперативів між собою, закріплення правових гарантій проти відчуження власності.
Основна ідея сільськогосподарської кооперації є простою й обумовлюється трьома моментами:
• об'єктивно існують переваги крупного виробництва над дрібним;
• організаційні, економічно-ресурсні й інші межі кожного підприємства (окремого виробника) не дають змоги повного розвитку процесів концентрації й спеціалізації у них з метою нарощування масштабів конкретної галузі;
• кооперація дає можливості для розвитку процесів концентрації та спеціалізації господарства на виробництві конкретного виду продукції, поза згаданими межами, внаслідок об'єднання їх зусиль у формі взаємовигідної співпраці з метою одержання максимального ефекту на використовувані ресурси кожного з учасників кооперації.
Крім цього, існує ще й так званий техніко-економічний аспект, який ґрунтується на теорії диференціальних оптимумів. Суть його полягає в тому, що в сільськогосподарському виробництві різні механічні, біологічні, економічні процеси й операції мають свої оптимальні режими та розміри. Проте оптимальний розмір сільськогосподарського виробничого підприємства не повинен відповідати оптимальному розміру підприємства, що переробляє сільськогосподарську сировину, оптимум якого залежить від різних чинників, у тому числі й від ступеня транспортабельності різних видів сировини.
Суперечка про переваги великого чи дрібного виробництва, в принципі, безпредметна. Безперечно, існує низка переваг великого підприємства над дрібним. Однак і малий бізнес у певних випадках має переваги над великомасштабним підприємством. Оптимум у цьому випадку доцільно відшуковувати там, де має місце мінімальний рівень собівартості одиниці продукції, тобто, де на одиницю витрат одержують максимум продукції. Питання диференційованих оптимумів - це питання, по-перше, оптимальних розмірів тих чи інших конкретних підприємств; по-друге, питання про оптимум різних галузей сільського господарства; по-третє, питання оптимальності масштабів кооперативних взаємовідносин. Окремі технічні або економічні процеси можуть бути виділені з конкретних господарств для об'єднання їх з аналогічними процесами в інших.
Свого часу 0. Чаянов об'єднав ці процеси в чотири групи:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 22. Кооперація в сільському господарстві“ на сторінці 2. Приємного читання.
