Створення об'єктів інфраструктури ринку на селі як ефективної умови товароруху мало б бути спрямоване на збільшення конкурентоспроможних учасників цього ринку, котрі б забезпечували пропозицію продукції належної якості та в достатній кількості за помірними цінами.
Важливу роль у просуванні сільськогосподарської продукції відіграють гуртові ринки. Гуртовий ринок - це місце, де формуються великі партії сільськогосподарської продукції для перепродажу її іншим підприємствам. Система гуртових ринків має опиратись на розвинену мережу інфраструктури аграрного ринку в сільській місцевості, де виробляють продовольство і формують первинні ланки його заготівлі, збуту та просування до регіональних і національних ринків. Вона має стати основою запровадження засад вільного і прозорого ціноутворення з обов'язковим застосуванням ринкових механізмів державного регулювання.
Аукціони - форма продажу у визначений час і у конкретному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення. Зазвичай ці товари користуються підвищеним попитом, і продавець несе обмежену відповідальність за їх якість. Для сільськогосподарських товаровиробників аукціони використовуються здебільшого для продажу реальних товарів - сортового насіння, племінної худоби, птиці та ін.
Особливим і першочерговим має стати розв'язання проблеми гармонізації стандартів, сертифікації якості продукції за європейськими та світовими нормами. Саме дотримання цих вимог має зняти перешкоду в просуванні продовольчих товарів як на загальнонаціональному ринку, так і виходу на зовнішній.
Важливим елементом у просуванні продукції на біржовому ринку могли б стати агроторгові доми, котрі б забезпечили основний потік її продажу.
Агроторговий дім - це комерційна структура, що займається закупівлею товарів у виробників переважно своєї країни і перепродажем їх сільськогосподарським товаровиробникам. Вони можуть здійснювати торгівлю сільськогосподарською та промисловою продукцією, зокрема реалізують насіння, добрива, засоби захисту рослин і под.
Основною перевагою агроторгових домів є те, що їх діяльність зосереджена в окремому регіоні, який має особливості розвитку і характерний спеціалізацією підприємств на виробництві певних видів продукції. За таких умов вони здатні координувати дії товаровиробників, накопичувати та реалізовувати сільськогосподарську сировину через систему товарних бірж. Агроторговим домам легше здійснювати товарно-грошові розрахунки, беручи до уваги інтереси товаровиробників і споживачів сільськогосподарської продукції. Однак ефективність функціонування агроторгових домів через недосконалість нормативно-правової бази та невідпрацьованість економічного механізму їх діяльності призводить до недовіри товаровиробників до цієї структури і небажання реалізувати їм свою продукцію.
У ринкових умовах з високою конкуренцією та низьким рівнем розвитку інфраструктури сільськогосподарських товаровиробників розвиваються кооперативні відносини у сфері реалізації продукції. Створення заготівельно-збутових кооперативів дає їм можливість ретельно відстежувати рух своєї продукції від виробництва до реалізації, контролювати ситуацію на ринку, уникати впливу посередницьких комерційних структур. Функціонування кооперативу, створеного самими товаровиробниками, на практиці є продовженням їх виробничої діяльності з забезпеченням вигідних умов реалізації продукції.
Становлення ринку сільськогосподарської продукції та його ефективне функціонування зумовлює необхідність організації управління ринковою інфраструктурою в контексті виробничої потреби, комплектності та цілісності організації самого ринкового середовища. Особливо важливою є потреба у створенні низки спеціалізованих страхових, банківських структур, агенцій з нерухомості й оцінки ризиків, агробірж, торгових домів, аукціонів, виставок, інформаційних і консалтингових компаній тощо. Такий підхід до розвитку інфраструктури на загальнодержавному рівні беззаперечний і зумовлений масштабністю розвитку ринку сільськогосподарської продукції.
У процесі формування елементів інфраструктури ринку Сільськогосподаоської продукці Велике значення має поєднаня ринкового механізму з державним регулюванням. Воно може здійснюватися економічними, інформаційно-орієнтувальними, законодавчими й адміністративними методами. Всі ці методи є важливими і не суперечать вимогам розвитку ринкових відносин. Наприклад, економічні методи - найчутливіший інструмент узгодження механізму ринкового саморегулювання з інтересами держави. Насамперед, це метод дії на попит і пропозицію продукції, який може здійснюватися державною структурою із залученням до співпраці всіх елементів ринкової інфраструктури .
Розділ 17. Якість, стандартизація і сертифікація продукції
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діяльність підприємств у ринкових умовах“ на сторінці 4. Приємного читання.
