Рис. 12.2. Система показників продуктивності праці
За результатами праці показники поділяються на основні та додаткові (проміжні). Основні показники визначають, використовуючи кінцевий результат, а додаткові дають змогу виміряти рівень продуктивності праці на проміжних стадіях.
За формою обчислення показники продуктивності праці є прямими та зворотними, а за способом вимірювання - натуральними, вартісними і трудовими.
Основним показником продуктивності праці, що якнайповніше характеризує ефективність використання трудових ресурсів аграрних підприємств, є кількість виробленої продукції в розрахунку на одного середньорічного працівника. Визначається він за формулою:
Для визначення рівня продуктивності праці використовують валову продукцію, оцінену в порівняльних або поточних цінах. Цей показник можна використати при порівнянні продуктивності праці в динаміці на підприємстві, в районі, області, країні. Однак тут спостерігається вплив структури й асортименту продукції, а також змін у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію. Для визначення обсягу валової продукції до уваги беруться також якісні показники.
У зв'язку з цим натуральні показники продуктивності праці вигідно відрізняються (хоч і не відображають якості продукції): порівняно з вартісними, вони не зазнають впливу структурних зрушень в асортименті продукції і дають змогу використовувати облік затрат часу на окремих технологічних операціях, відображаючи реальні затрати живої праці, оскільки їх облік здійснюється безпосередньо в одиницях робочого часу.
Для визначення прямих показників продуктивності праці використовують вироблену продукцію і затрати живої праці, їх визначають діленням обсягу продукції в натуральному або вартісному обчисленні на час, затрачений на її виробництво:
Зворотний показник рівня продуктивності праці - трудомісткість, яка показує, скільки затрачено робочого часу на виробництво 1 ц продукції. Трудомісткість визначають окремо для кожного виду продукції, що дає можливість використати цей показник для порівняння в динаміці на підприємстві, між підприємствами, у галузі, регіоні та країні. Тому його часто використовують на практиці для аналізу господарської діяльності підприємств і характеристики ефективності виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції. Трудомісткість визначають за формулою:
Недоліком використання основних показників рівня продуктивності праці в натуральному вартісному обчисленні є те, що їх можна визначити лише за кінцевими підсумками господарської діяльності, тобто після завершення господарського року.
Для оперативного контролю продуктивності праці на проміжкових операціях сільськогосподарського виробництва використовують додаткові, або непрямі показники. Вони не дають справжнього аналізу трудових затрат, але в певний спосіб характеризують продуктивність праці на окремих етапах або проміжкових операціях технологічного процесу.
До них належать:
• виконання змінної норми виробітку на механізованих роботах;
• навантаження тварин або посівів окремих культур на одного працюючого;
• затрати праці за періодами порівняно з нормами.
Не можна ототожнювати продуктивність праці з її ефективністю. Продуктивність визначається відношенням продукту праці до її затрат і є результативним показником, а ефективність - відношенням корисного ефекту до затрат на його отримання.
Показники продуктивності й ефективності праці кількісно не збігаються. Поняття ефективності праці ширше, воно належить певною мірою до всієї сукупної праці. Загалом економія сукупної праці - це результат функціонування живої праці та її вплив на використання засобів виробництві..
Мотивація й оплата праці
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття, суть і показники продуктивності праці“ на сторінці 2. Приємного читання.
