У планових розрахунках допускається спрощена калькуляція собівартості електричної і теплової енергії на ТЕЦ за основними статтями витрат – паливом, амортизацією, заробітною платою та пішими (загально- станційними) витратами.
Подробиці
Необхідно зазначити, що сьогодні не існує єдиного універсального методу розподілу витрат палива на ТЕЦ на відпущену теплову та електричну енергію. Основними рівноцінними методами розподілу витрат палива є: – розрахунок відповідно до енергетичної цінності тепла; – методи залишкової вартості (віднесення залишкових витрат на електричну енергію; віднесення залишкових витрат на теплову енергію); – метод цінності енергії; – фізичний метод;
– метод зниження виробництва електричної енергії; – методи розподілу економії (рівної економії; пропорційної економії; метод розподілу загального прибутку).
Фізичний метод до недавнього часу був найбільш поширеним у практиці господарювання завдяки його простоті та відповідності енергобалансу ТЕЦ. За такого методу розподіл виграти палива здійснюється без урахування коефіцієнтів цінності пари, що відпускається з відборів турбін, і всю економію за рахунок комбінованого виробництва електричної та теплової енергії відносять до електроенергії. Внаслідок цього витрати палива на відпущену гігакалорію на теплових електростанціях є вищими, ніж у котельнях, призначених лише для відпуску тепла. Серед інших недоліків фізичного методу обліку витрат на виробництво і розподіл електроенергії доцільно також виділити:
• прив'язку до витратного ціноутворення, що унеможливлює формування ціни за 1 кВт год з урахуванням вимог та ситуації на енергоринку;
• установлення цін, які є економічно обґрунтованими з боку лише виробника електроенергії, оскільки не враховують динаміку ринкового попиту, потреби споживачів електроенергії, їх платоспроможність;
• неврахування конкурентних позицій енергокомпаній, відсутність важелів конкурентної боротьби, що дестимулює енерговиробників до зниження ціни на електроенергію для кінцевого споживача;
• відсутність формування ринкового організаційно-економічного механізму взаємовідносин між виробником та споживачем електроенергії внаслідок одностороннього формування ціни на електроенергію з боку виробника.
Через наведені недоліки фізичного методу розподілу витрат палива на відпущену електричну і теплову енергію постає необхідність його заміни. У зв'язку з цим сьогодні в Україні діє інший спосіб розподілу витрат під час виробництва електроенергії, що регламентується документом ГКД 34.09.100-2003 "Розподіл витрат палива на відпущену електричну та теплову енергію при їх комбінованому виробництві на теплових електростанціях. Методика визначення". Ця методика затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 580 від 15 жовтня 2003 р.
Ключовим у документі є визначення терміна "відпущена теплова енергія у гігакалоріях (Гкал)" як кількості тепла, зафіксованого приладовим ме-
ходом у відповідних пунктах розподілу теплової мережі між постачальником та споживачем тепла або виміряного згідно зі встановленими нормами споживання теплової енергії. У методиці зазначено, що для обліку виробленої тепло- генеруючим підприємством і використаної споживачем теплової енергії повинні застосовуватися прилади, які є засобами вимірювання, внесені до Державного реєстру України та мають свідоцтва про Державну метрологічну атестацію.
Обсяг виробленої теплогенсруючим підприємством теплової енергії у Гкал визначають за формулою
(для виробництва теплової енергії на котельнях),
(5.32)
(для виробництва теплової енергії на ТЕЦ),
де – обсяг теплової енергії, виробленої паровими та водогрійними котлами теплогенеруючого підприємства (котельної) за звітний період, Гкал;
– обсяг відпущеної теплової енергії з ТЕЦ, Гкал.
Відповідно до цієї методики фактичний обсяг відпущеної теплової енергії з ТЕЦ у Гкал визначають згідно з приладовим обліком за Тимчасовими правилами обліку, відпускання і споживання теплової енергії. Втрати тепла під час його транспортування враховують залежно від технічного стану теплових мереж. Відповідальність за достовірність визначення обсягів теплової енергії, постаченої населенню, та природного газу, витраченого на вироблення теплової енергії населенню, покладається на тепло- генеруюче підприємство.
Одним із головних завдань енергетичного підприємства є пошук шляхів зниження собівартості продукції. Вибір шляхів зниження собівартості ґрунтується на класифікації резервів та знанні факторів, що забезпечують створення умов для зниження окремих видів витрат і собівартості в цілому.
Резерви зниження собівартості – це об'єктивні можливості зниження собівартості на підприємствах. Резерви поділяють на внутрішньовиробничі, галузеві та народногосподарські (Економіка, 2012).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка енергетики» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи обліку та калькулювання фактичної собівартості виробництва енергії на ТЕЦ. Шляхи зниження собівартості енергетичної продукції“ на сторінці 2. Приємного читання.
