За підрахунками Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України, річний технічно досяжний енергетичний потенціал ВДЕ у нашій державі становить 68,6 млн т нафтового еквівалента, або близько 50% загального енергоспоживання (Про Національний, 2014). Динаміку розвитку BE в Україні у 2009-2013 роках наведено у таблиці 10.3.
Подані статистичні дані свідчать, що для країни характерні досить високі темпи нарощування потужностей і обсягів виробництва електроенергії з усіх видів ВДЕ.
Подробиці
Сьогодні в державі функціонують установки з виробництва біогазу на полігонах твердих побутових відходів. Діють потужності з виробництва біоетанолу на спиртових заводах, відкрито кілька потужностей з виробництва біодизеля. Найбільш розвинене виробництво твердого біопалива: сьогодні працюють понад 200 виробників гранул (пелет) і брикетів із різних видів сировини (деревна стружка, тирса, солома, лушпиння соняшнику, лушпиння зерен та ін.). У масовому порядку стали реалізовуватися проекти переходу на даний вид палива в сільських школах, лікарнях та інших установах. На одній із шахт Донбасу реалізується проект з утилізації шахтного метану, який дозволяє за добу заправляли близько 100 автомобілів. У Запоріжжі впроваджуються технології утилізації тепла каналізаційних стоків і вторинного тепла Запорізької АЕС. До згаданих напрямків відновлювальної енергетики необхідно додати реалізовані в Криму проекти вітрової та сонячної енергетики. За оцінками фахівців, внесок "зеленої" енергетики може становити від 20 до 50 % енергобалансу країни (Полевой, 2010; Хареба, 2012).
Таблиця 10.3 – Динаміка розвитку BE в Україні у 2009-2013 роках (Інформація, 2014)
| СЕС | ВЕС | Малі ГЕС | БіоеЕС | СЕС | ВЕС | Малі ГЕС | БіоеЕС | |
| 2009 | - | 49,2 | 49,2 | - | - | 41,4 | 29,7 | - |
| 2010 | 2,5 | 76,6 | 62,5 | 0,7 | 0,5 | 49,2 | 192,5 | 0,2 |
| 2011 | 188,2 | 146,4 | 70,8 | 8,2 | 30 | 89 | 203,4 | 12,4 |
| 2012 | 371,6 | 193,8 | 73,4 | 10,7 | 334 | 257,6 | 172 | 21,2 |
| 2013 | 811,4 | 334,1 | 75 | 23,7 | 562,8 | 636,5 | 285,9 | 37,2 |
З урахуванням тенденцій розвитку BE та за умови збереження їх у майбутньому рівень енергонезалежності України може суттєво зрости поряд зі зниженням екологічної небезпеки. Загальний обсяг інвестицій для реалізації розвитку ВДЕ в Україні оцінюється на рівні 15 млрд євро (Лазненко, 2014). За оцінками експертів найбільший потенціал розвитку BE в Україні мають: виробництво енергії з біомаси та відходів (72 % від загального потенціалу біоенергетики, зважаючи на достатню розвиненість сировинної бази для цієї підгалузі), сонячна енергетика (59 %) та вітроенергетика (56 %) (рис. 10.3).
Розглянемо основні перспективні напрями розвитку "зеленої" енергетики України на основі ВДЕ детальніше.
Геліоенергетика. Сонячна енергетика – один із напрямів BE, який найбільш динамічно розвивається. Український ринок сонячної енергетики за оцінками іноземних інвесторів, є достатньо привабливим, що сприяє успішній реалізації "сонячних" проектів.
Технічно досяжний енергетичний потенціал сонячної енергії в Україні становить 6 млн т ум. п. на рік, або 38,2 млрд кВт•год на рік (Потенціал, 2014; Програма, 2013). Отже, навіть часткова реалізація потенціалу за рахунок ефективного використання геліоустановок на території України дозволить суттєво підвищити енергонезалежність країни.
Рисунок 10.3 – Найпривабливіші напрямки BE для розвитку в Україні (Лазненко, 2014)
Подробиці
Україна має значно вищий потенціал сонячної енергетики, ніж Польща чи Німеччина, де активно впроваджуються СЕС. Зокрема, середньорічний потенціал України становить 1235 кВт•год/м2 (від 1070 кВттод/м2 у північних регіонах України до 1400 кВт•год/м2 і вище на півдні та в Автономній Республіці Крим), Німеччини – 1000 кВт•год/м2, Польщі – 1080 кВттод/м2. Це означає, що теплові панелі в нашій державі можуть працювати з віддачею в 30 % і більше. Для південних регіонів України це 9 місяців (із березня до листопада), у північних регіонах – 7 місяців (із квітня до жовтня). Взимку ефективність роботи геліоустановки значно зменшується, проте не зникає (Возняк, 2010).
В основному потенціал сонячної енергетики зосереджений у південних областях України із спаданням у міру просування на північ. Найбільш привабливими регіонами з використання енергії сонця є Південний берег Криму, Причорноморська та Гіриазовська низини, Подільська, Донецька та Придніпровська височини, Карпати і Кримські гори.
У цілому Україна робить впевнені кроки щодо динамічного розвитку геліоенергетики, про що свідчить зростання виробленої сонячної електроенергії та обсягів встановлених потужностей (див. табл. 10.2). Так, загальна встановлена потужність українських сонячних електростанцій у 2013 році (811,4 МВт) збільшилася на 46% порівняно із попереднім роком (у 2012 році – 371,6 МВт) (Програма, 2013).
З урахуванням тенденції світового зниження собівартості будівництва СЕС та сприятливого прогнозу для розвитку геліоенергетики Україна повинна продовжувати нарощувати виробництво сонячної електроенергії шляхом подальшого вдосконалення технології та введення в експлуатацію нових потужностей.
Вітроенергетика. На сьогодні український ринок вітроенергетики є другим за величиною сектором BE, а реалізація вітроенергетичних проектів – одним із найбільш перспективних напрямків освоєння ВДЕ на території України. Так, за оцінками Інституту відновлювальної енергетики Національної академії наук України, загальний технічно досяжний енергетичний потенціал вітроенергетики країни становить 28 млн т ум. п./рік, або 79,8 млрд кВт•год/рік (Потенціал, 2014; Програма, 2013). Найкращі природні умови для розвитку вітроенергетики мають узбережжя Чорного і Азовського морів, південний берег Криму, вершини Українських Карпат, Кримських гір, Донецька височина, Приазовська та Причорноморська низовини.
Подробиці
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка енергетики» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасні тенденції і потенціал розвитку "зеленої" енергетики в Україні“ на сторінці 1. Приємного читання.
