Витрати на виробництво можуть бути класифіковані за низкою ознак (табл. 5.3). Класифікація витрат за першими трьома ознаками у табл. 5.3 значною мірою висвітлена у попередніх підрозділах. Наступні три ознаки (4-6) стосуються класифікації статей калькуляції.
Таблиця 5.3 – Класифікація витрат на виробництво (Економіка, 2012)
| 1. За місцем виникнення витрат | Виробництва, цеху, дільниці, служби |
| 2. За видами продукції (робіт, послуг) | На продукцію, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію |
| 3. За видами витрат | Економічні елементи, статті калькуляції |
| 4. За складом витрат | Елементні, комплексні |
| 5. За способами перенесення вартості на продукцію | Прямі, непрямі |
| 6. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат | Змінні, постійні |
| 7. За календарними періодами | Поточні, одноразові |
| 8. За собівартістю продукції | Витрати на продукцію, витрати періоду |
За складом видатків статті калькуляції поділяються на елементні (прості) та комплексні (табл. 5.4). Елементні складаються лише з одного однорідного економічного елемента і не підлягають подальшому розчленуванню (паливо на технологічні цілі, основна зарплата виробничих робітників, відрахування на соціальні потреби тощо). Комплексні складаються з декількох економічно різнорідних елементів, що мають однакове виробниче призначення (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі витрати тощо). Зокрема, загальновиробничі (цехові) витрати містять у собі практично весь спектр елементних витрат: матеріальні витрати (наприклад, на воду і допоміжні матеріали, опалення та освітлення цеху), зарплату (загальноцехового персоналу), витрати на соціальні потреби (нарахування на попередню статтю), амортизацію будівель цеху і загальновиробничого устаткування. У табл. 5.4 ці види витрат позначені індексами "елем." і "компл.".
Таблиця 5.4 – Класифікація статей калькуляції енергетичної продукції
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1 | Паливо на технологічні цілі | елем. | прям. | змін. |
| 2 | Вода на технологічні цілі | елем. | прям. | змін. |
| 3 | Основна зарплата виробничих робітників | елем. | прям. | пост. |
| 4 | Додаткова зарплата виробничих робітників | елем. | прям. | пост. |
| 5 | Відрахування на соціальне страхування із зарплати виробничих робітників | елем. | прям. | пост. |
| 6 | Витрати на утримання та експлуатацію устаткування | компл. | непр. | пост. |
| 7 | Витрати з підготовки та освоєння виробництва | компл. | испр. | змін. |
| 8 | Загальновиробничі витрати | компл. | непр. | пост. |
| 9 | Загальногосподарські (загально- станційні) витрати | комлл. | непр. | пост. |
| 10 | Купівельна енергія | елем. | прям. | змін. |
| Виробнича собівартість | ||||
| Інші операційні витрати | ||||
| Прибуток | ||||
| Оптова ціна підприємства | ||||
| ПДВ | ||||
| Оптова відпускна піна підприємства | ||||
За способом перенесення витрат на собівартість енергетичної продукції при її калькулюванні вони поділяються на прямі та непрямі. У табл. 5.4 ці види витрат позначені індексами "прям." і "непр.". Прямі витрати пов'язані з виробництвом лише даного виду енергії і можуть бути розраховані безпосередньо (прямо), виходячи з обсягу виробленої продукції. Найбільш характерними статтями даного виду витрат є паливо і вода на технологічні цілі, основна зарплата виробничих робітників. Непрямі витрати, як правило, пов'язані з виробництвом декількох видів енергетичної продукції (наприклад, Загальновиробничі й загальногосподарські витрати), їх облік у собівартості даної продукції здійснюється побічно: вони беруться в процентному відношенні від прямих видів витрат, неначебто накладаються на них. Не випадково непрямі витрати називають ще накладними, а прямі – основними. Базою розподілу непрямих витрат можуть бути різні статті основних видатків. Вибір способу розподілу повинен відповідати максимальному наближенню результатів розподілу до фактичних витрат на даний вид продукції.
Примітка
Необхідно зазначити, що не існує ідеальної бази розподілу накладних витрат, однак повинна існувати більш-менш коректна база розподілу витрат, яка має відповідати умовам господарювання конкретного підприємства. Некоректний розподіл накладних витрат може призвести до невідповідності ринкового попиту і ринкових цін на той чи інший товар. Наслідком цього може бути необгрунтоване завищення цін на одні вироби й заниження на інші. У свою чергу, це може спричиняти неправильне планування обсягів випуску продукції, неправильну оцінку діяльності підрозділів підприємства. Вибір бази розподілу визначається з урахуванням специфіки підприємства, його галузевих особливостей, співвідношень окремих витрат у структурі загальних витрат підприємства. Порядок розподілу накладних витрат повинен враховуватися під час ухвалення управлінських рішень про оцінку рентабельності підрозділів (Мельник та ін., 2006).
Для того щоб мати можливість розрахувати накладну (непряму) статтю витрат, необхідно спочатку визначити (установити) процентний коефіцієнт, яким ця стаття пов'язана з певною базою розподілу. У загальному випадку цей розрахунок має такий вигляд:
(5.9)
де – величина накладної (непрямої-) статті, що розраховується; αн – процентний коефіцієнт, яким накладна стаття пов'язана з базою розподілу;
– величина бази розподілу для даного виду продукції (тобто основної прямої статті).
Приклад 7
Величина загальновиробничих витрат встановлюється у відсотках (185 %) від величини основної заробітної плати виробничих робітників, що для даного виду енергетичної продукції становить 8 грн. Отже, цехові витрати за даним видом продукції дорівнюють 8 грн • 1,85 = 14,8 грн.
Накладні статті калькуляції розраховують таким чином:
• "Витрати на утримання та експлуатацію устаткування" – пропорційно "Основній зарплаті виробничих робітників" (найчастіше); можливі варіанти – пропорційно статті "Паливо на технологічні цілі" (в енергоємних виробництвах);
• "Загальновиробничі витрати" та "Загальногосподарські витрати" – пропорційно "Основній зарплаті виробничих робітників" (найчастіше); можливі варіанти – пропорційно сумі статей "Основна зарплата виробничих робітників" і "Витрати на утримання та експлуатацію устаткування"; можливий також розрахунок як прямої статті відповідно до відпрацьованих годин, обсягу виробництва, інших прямих витрат. Так, загальногосподарські (загальностанційні) витрати на електростанціях розподіляються між тепловою та електричною енергією пропорційно їх цеховій собівартості, на мережевих підприємствах – пропорційно сумі прямих витрат на передачу і розподіл того чи іншого виду енергії (Инструкция, 2011);.
Приклад 8
Складемо калькуляцію собівартості та ціни 1 кВтгод електроенергії, виходячи з таких даних, кУкВттод: вартість палива на технологічні цілі – 9,52; вода на технологічні цілі – 1,11; основна зарплата виробничих робітників – 1,87; витрати з підготовки та освоєння виробництва – 0,65; купівельна енергія – 0,79; інші операційні витрати – 0,34. Додаткова зарплата виробних робітників становить 8 %, витрати на утримання та експлуатацію устаткування – 11,7 %, загальновиробничі та загальногосподарські (загальностанційні) витрати – відповідно 70 і 80 % від основної зарплати виробничих робітників. Відрахування на соціальне страхування із зарплати виробничих робітників становлять 37 %, прибуток – 12 % від повної собівартості, податок на додану вартість – 20 % від оптової ціни підприємства.
Розв'язання
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка енергетики» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація статей калькуляції“ на сторінці 1. Приємного читання.
