Розділ «ТЕМА 2. СТРУКТУРА БЮДЖЕТУ ДЕРЖАВИ ЯК ОБ'ЄКТА УПРАВЛІННЯ»

– державно-правовим регулюванням процесу формування і використання коштів фонду. Кожна копійка надходжень до бюджету мобілізується відповідно до чинного законодавства, а кожна копійка видатків спрямовується на конкретні цілі відповідно до закону про Державний бюджет. Держава при цьому регулює процес використання коштів фонду за напрямами Й відповідно до своїх потреб та фінансових можливостей;

– одностороннім рухом грошових коштів у процесі формування і використання коштів фонду. У процесі сплати податків та інших надходжень платники в односторонньому напрямі віддають гроші державі, не отримуючи за це ніяких товарів та послуг. Держава, видаючи гроші розпорядникам бюджетних коштів, взамін теж не отримує ніяких товарів чи послуг. Тому можна констатувати, що гроші з бюджету не витрачаються, а видаються на витрати, а бюджетні кошти не проїдаються, а спрямовуються на витрати господарюючим суб'єктам;

– суворо цільовим призначенням фонду. Використання коштів за цільовою ознакою та цільовим спрямуванням є основною умовою діяльності органів державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та їхніх структурних підрозділів. Цільове спрямування коштів фонду визначається щорічними законами про державний бюджет, рішеннями органів місцевого самоврядування про місцеві бюджети;

– динамічністю. Фонд перебуває у постійному русі. У ньому кошти не нагромаджують, а в міру надходження використовують для фінансування видатків;

– мобільністю і масштабністю. За масштабами та мобільністю бюджетний фонд не може зрівнятися з жодним централізованим чи децентралізованим грошовим фондом, оскільки у ньому зосереджено біля половини ВВП держави.

2.3. Бюджет як основний фінансовий план країни

Бюджет є основним фінансовим планом країни, тісно пов'язаний із системою фінансових планів у суспільстві. Необхідно розрізняти поняття бюджету як економічної категорії і як основного фінансового плану. У першому випадку – це система грошових відносин, що мають об'єктивний характер, а у другому – результат діяльності людей з формування і використання основного централізованого фонду грошових коштів держави, тобто це наслідок прояву об'єктивних економічних відносин, що функціонують у суспільстві.

Бюджет, як основний фінансовий план держави, визначається природою і функціями держави, його роллю у суспільстві. Він є складовою системи фінансових планів країни, які розробляються всіма господарюючими суб'єктами, органами державної влади, державного управління та місцевого самоврядування.

Будучи основним фінансовим планом, бюджет держави включає Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної республіки Крим, місцеві бюджети.

Бюджет як основний фінансовий план розглядають за його горизонтальною та вертикальною структурою. Горизонтальна структура бюджету відображає склад і співвідношення його доходів та видатків, як це представлено на рис. 2.2. У вертикальному розрізі структура бюджету розглядається за рівнями органів державної влади й місцевого самоврядування. На кожному з рівнів складають, затверджують і виконують окремі бюджети. Вертикальна структура бюджету відповідає бюджетному устрою країни.

Починаючи з 2000 року, запроваджено поділ державного бюджету на загальний та спеціальний фонди. Наявність спеціального фонду у структурі державного бюджету передбачає акумуляцію окремих податків, зборів та інших надходжень, що мають спеціальне призначення у зазначеному фонді і використовуються лише на визначені законом спеціальні видатки.

Рис. 2.2. Складові основного фінансового плану держави

За наявності загального і спеціального фондів, кошти яких мають різне призначення, бюджет як основний централізований фонд грошових коштів відносять до державних фондів, що мають змішану форму використання призначень, та затверджуються Верховною Радою України на відповідний бюджетний рік. За таких умов відбувається пряме розмежування доходів і видатків залежно від форми мобілізації та напрямку їх використання на загальні і спеціальні.

У загальному фонді акумулюються кошти, які мають загальнодержавний характер і підлягають подальшому перерозподілу. В спеціальному фонді зосереджуються кошти бюджетних установ, у тому числі спеціальні, а також державних цільових фондів, які не підлягають перерозподілу і використовуються за цільовим призначенням.

Стан бюджету характеризується трьома показниками:

– збалансованістю бюджету (доходи дорівнюю гься видаткам);

– бюджетним профіцитом (доходи перевищують видатки);

– бюджетним дефіцитом (видатки перевищують доходи).

Збалансованість бюджету забезпечує фінансову стабільність держави, що сприятиме збалансованому виконанню повноважень усіма органами влади.

Бюджетний профіцит – перевищення доходів бюджету над Його видатками (з урахуванням різниці між поверненням кредитів до бюджету та паланням кредитів з бюджету). Бюджетний дефіцит може мати дві форми: активну та пасивну. Активна форма бюджетного дефіциту властива державі з стабільним економічним розвитком, сприятливому інвестиційному клімату, що у свою чергу стимулює поточне споживання (гнучка система оподаткування, запровадження податкових пільг, збільшення поточних видатків). Пасивна форма характеризує державу з нестабільним економічним розвитком та його спадом, що впливає на зниження виробництва та зменшення кількості працюючих підприємств, на зростання інфляції, безробіття, тощо. Таким чином, пасивний дефіцит бюджету є результатом економічної, фінансової та політичної нестабільності держави.