Розділ «Тема 10. Бюджетно-фінансове та податкове регулювання економіки»

- простота та зручна форма виплати податків;

- гнучкість і адаптованість податкової системи до умов, які змінюються;

- забезпечення регулюючої функції податків.

Об'єктами оподаткування є: дохід (прибуток); вартість товарів; окремі види діяльності платників податків; користування природними ресурсами; передача майна; операції з цінними паперами; інші об'єкти, встановлені законодавством. Суб'єктами оподаткування є платники податків.

Податкові пільги використовуються як основний інструмент оперативного регулювання економічної ситуації і мають такі види в Україні:

1) неоподатковуваний мінімум об'єкта податку;

2) вилучення з оподаткування певних елементів об'єкта податку (наприклад, витрати на НДДКР);

3) зниження податкових ставок;

4) вирахування податкової бази (податкове вирахування); б) податковий кредит (відстрочка стягування податку або

зменшення суми податку на певну величину). Існують такі види податкових систем:

- класична система подвійного оподаткування, коли податком обкладається прибуток корпорацій і дивіденди, які отримують власники акцій - фізичні особи (Україна, США, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швеція);

- система повного звільнення прибутку корпорацій від податків, (Греція, Норвегія) або звільнення акціонерів від податків на прибутки, що отримуються ними за акції (Австралія, Нова Зеландія, Італія, Фінляндія);

- система зниження оподаткування на рівні компанії, за якої прибуток, що розподіляється, оподатковується за більш низькою ставкою корпоративного податку (Австрія, Німеччина, Португалія, Японія) або частково звільняється від обкладення (Іспанія, Ісландія);

- система зниження оподаткування на рівні акціонерів, коли акціонери частково звільняються від сплати податку на прибуток, отриманий за рахунок дивідендів (Данія, Канада, Японія), або податок, який сплачує компанія з прибутку, що розподіляється частково, тобто податковий кредит (Велика Британія, Ірландія, Франція).

У системі державного регулювання економіки податки виконують важливі функції. Фіскальна функція полягає у зборі грошових коштів для створення державних грошових фондів і матеріальних умов для функціонування держави. Соціальна полягає у підтримці соціальної рівноваги шляхом зміни співвідношення між доходами окремих соціальних груп для згладжування нерівності між ними. Регулююча полягає у впливі на відтворювання, стимулювання або забороні його темпів зростання, посилення або ослаблення накопичення капіталу, розширенні або зменшенні платоспроможного попиту через податки.

V системі державного регулювання існує така класифікація податків, що дає змогу використати їх як дійовий інструмент впливу на розвиток основних напрямів економіки:

1) прямі податки стягуються з конкретної фізичної або юридичної особи. Це, зокрема, такі податки:

а) реальні - податки на окремі об'єкти майна (поземельний, побудинковий, промисловий, податки на цінні папери);

б) особисті - податки на майно або доходи окремих осіб (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток корпорацій, податки на надприбутки (наприклад, на прибутки від видобутку нафти), податки на прибутки від грошових капіталів, податки на спадщину та дарування, помайновий податок). Ставка прямих податків може бути однаковою для всіх оподатковуваних сум;

2) непрямі податки стягуються у сфері реалізації або споживання товарів і послуг у вигляді націнки на товари та послуги. Вони прямо включаються в ціну товару або послуги, зокрема це: