Розділ 10. ЗАСТАВА ВЕКСЕЛІВ

Водночас векселетримач, передаючи свої векселі у заставу на визначений час, не переуступає банкові свого права власності на них. При цьому він ставить на векселі

Застава векселів іменний індосамент на користь банку з зазначенням банківських реквізитів індосанта і застереженням "валюта у заставу", "валюта у забезпечення" або іншою рівнозначною формулою. Лише за таких умов вексель за потребою може індосуватися у порядку передоручення, яке, з одного боку, обмежує можливості заставотримача використати вексель, а з іншого — захищає інтереси заставодавця.

Розрахунки за векселями, що перебувають у заставі на весь її період, не проводяться. Лише після завершення терміну застави і своєчасного погашення позички векселі знову повертаються їхньому тримачеві, і він набуває право розпорядження ними.

Порядок прийняття векселів до банків у заставу та інші особливості прав та обов'язків учасників застави векселів регламентуються законодавством України, втому числі законами "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р. і "Про банки та банківську діяльність" від 20 вересня 1991 р. з доповненнями. У цих законах зазначено, що Національний банк України видає кредити іншим банкам під заставу векселів і цінних паперів. Тобто операції застави векселів дозволяють комерційним банкам не лише мати переваги над шитими кредиторами, а й гарантують їм поворотність наданих під заставу векселів кредитів, а також зниження затрат на їхню реалізацію.

Оскільки спеціальний позичковий рахунок є рахунком за вимогою, безстроковість позички надає банкові право у будь-який момент вимагати повного чи часткового її погашення, надання додаткового заставного забезпечення тощо. Ось чому позичальник для отримання даного виду кредиту має подати до банку в установленому порядку зобов'язання, в якому визначається таке:

• розмір кредиту;

• вища гранична межа співвідношення між забезпеченням і заборгованістю за рахунком;

• розмір процентів за кредитом і комісії на користь банку;

• право банку підвищувати за власними міркуваннями, але з обов'язковим попередженням про це клієнта, розміру процентів і комісії;

• право банку закривати рахунок у будь-який час за повного чи часткового погашення заборгованості або вимагати додаткового забезпечення;

Економічні підвалини застави векселів

• право банку спрямовувати на погашення боргу будь-які суми, що надходять в оплату векселів, котрі є забезпеченням застави;

• право банку погашати заборгованість клієнта із сум, що належать клієнтові та перебувають у банку на інших рахунках і обслуговують будь-які операції клієнта;

• право банку дозволяти клієнтові замінювати одні векселі до терміну їх погашення іншими.

Чітке виконання цих зобов'язань стає незаперечною умовою користування даним видом кредиту. Щоб додатково застрахувати банки від пред'явлення фальшивих векселів, Листом НБУ від 25 лютого 1993 р. рекомендовано при укладенні договорів про заставу векселями набувати у клієнтів права інкасування векселів. Обов'язковими також є вимоги з боку банку доміциляції векселів, наявності банківського авалю і позначки про нездійснення протесту. В усіх прийнятих до застави векселях останній запис у ряді індосаментів має бути зроблений на ім'я позичальника.

Після позитивного рішення про надання заставного кредиту під векселі банк відкриває клієнтові лицевий рахунок, на який записуються:

• сума отриманої позички;

• розмір нарахованих банком відсотків, комісії та інших відсотків за рахунком;

• суми векселів, що надходять у забезпечення та вилучаються із забезпечення в разі оплати векселів або заміни їх новими;

• облік усіх грошових сум, що надходять для погашення боргу.