Розділ «2. Геоекономічні сценарії динаміки ресурсів розвитку»

Роль держави як організатора в індустріально розвинутих країнах не обмежується діяльністю певних державних інституцій, а полягає також в ініціюванні та підтриманні деяких неурядових проектів та установ. Однією з таких установ є Японський центр продуктивності (ЯЦП), створений 1955 р. на зразок аналогічних європейських закладів. Його фундатори передбачали, що ЯЦП має бути неурядовою організацією, функціонувати на некомерційних засадах, сприяти розвиткові приватної ініціативи та однаково репрезентувати соціальних партнерів (підприємців, профспілки, громадськість).

Важливим напрямом оптимізації законодавчої бази та адміністрування в Україні є врегулювання проблем патентування винаходів. Адже нині патент на винахід, що претендує на науково-технічну новизну у світовому масштабі, видають із запізненням на 4-5 років, через що втрачають не тільки пріоритетність вітчизняних розробок, а й час для впровадження винаходу.

Розуміння геостратегічних перспектив розвитку економіки України пов'язане з урахуванням технологічних особливостей прогресу. У натурально-речовинному аспекті прогресивні технології переносять суспільне виробництво у сфери практичного використання різноманітних видів кераміки, волокон, полімерів (наприклад, конструкційних пластмас у будівництві; керамічних двигунів та деталей замість металевих; оптико-волоконних засобів зв'язку замість традиційних кабелів із металевою основою), вирощування продуктивніших тварин та рослин тощо. Особливого значення набуває перетворення інформаційної продукції на важливий об'єкт споживання, що змінює характер суспільно-економічних відносин.

Відповідно до цього в галузевому плані прогресивний, матеріало - та енергоощадний тип господарювання пов'язують із розвитком таких виробничих сфер, як лазерна техніка, сучасні види комунікацій, біотехнології (генна та клітинна інженерія), виготовлення нових матеріалів та створення промислових технологій, зокрема напилювання, порошкова металургія, зварювання тощо, використання нових і поновлюваних джерел енергії, а також інформатики та мікроелектроніки. На принципово новій моделі відносин споживання ресурсів ґрунтується виробнича діяльність у технологічних парках - технополісах.

Міжнародне співробітництво в науково-технічній сфері відіграє активну роль у формуванні сучасної відкритої економічної системи. Таке співробітництво сприяє:

- підвищенню ефективності національного виробництва, процесів відтворення;

- забезпеченню більшої наукоємності національного виробництва завдяки технологічній спеціалізації і залученню іноземних технологій у вигляді товарів, ноу-хау тощо;

- підвищенню добробуту, розв'язанню засобами технічного прогресу соціальних проблем у тих напрямах, де це можливо;

- поліпшенню екологічної ситуації завдяки запровадженню енергоощадних та менш матеріаломістких технологій, використанню нових, альтернативних природним матеріалам і більш функціональних хімічних, біохімічних, керамічних речовин.

Характер сучасного соціально-економічного розвитку окремих країн і загалом цивілізації, особливості міжнародної конкуренції на ринках товарів і послуг свідчать про те, що необхідною складовою стійкого економічного розвитку нині є зростання інтелектуального потенціалу та науково-технологічні інновації. Таке зростання е одним з основних пріоритетів державної політики щодо стимулювання підприємницької активності в ключових галузях технологічного виробництва, часткового перерозподілу національного доходу зі спрямуванням коштів на розвиток науки, впровадження новітніх технологій.

Отже, науково-технічну складову процесу інтернаціоналізації господарського життя можна розглядати не тільки з погляду підприємницьких інтересів, а й з урахуванням її природи, загальносуспільних наслідків та довготермінових тенденцій. Адже стратегічні напрями НТП, деякі закономірності технологічного розвитку можуть перебувати за межами контролю мікроекономічних учасників ринку, у політиці яких застосовують логіку швидкої віддачі, інструментарій повернення інвестицій та максимізації прибутків засобами прискорення обороту коштів та виробничих фондів.

У макроекономічному вимірі ключовим критерієм активності інноваційної діяльності та довгострокової конкурентоспроможності країни є кількість патентів, які реєструють у важливих за вимогами світового ринку сферах. За цим критерієм найвищі показники у Швейцарії, Швеції та Німеччині. Кількість патентів, які реєструють у цих країнах на рік, коливається в межах 500-700 на 1 млн економічно активних громадян. Це значно перевищує аналогічні показники Японії, США та Великої Британії.

Об'єктивне ускладнення та зростання небезпеки великої кількості виробничих процесів у пост чорнобильську добу стверджує необхідність створення ефективнішої та всеосяжної системи технологічного контролю, принципової зміни уявлень про характер і форми здійснення конкурентної боротьби, співробітництво індивідів узагалі. Неадекватне сприйняття технологічних потреб новітньої епохи призводить до глобальних катастрофічних наслідків.

Науково-технічні фактори розвитку, які здійснюють універсальний вплив на сучасні відкриті економічні системи, специфічно проявляються залежно від національних особливостей різних країн. Для країни, яка перебуває в стані глибокої структурної кризи та зазнає істотних фінансових дефіцитів, існують об'єктивні ускладнення із проведенням широких фундаментальних досліджень, що є основою прикладних розробок, здійснюваних з метою впровадження у промисловість. Водночас особливості сучасного технологічного поступу, пов'язані з диверсифікацією попиту та виробництва товарів, дають змогу здійснювати науково-виробничу спеціалізацію.

Для країн, які мають значні доробки з цих питань, з'являються можливості дотримуватися траєкторії випереджувального розвитку. Так, для України це означає шанс прискорити процес виходу з кризи, відмовитися від мало-перспективної наздоганяючої моделі, що передбачає довгі роки відставання та застосування застарілих технологій.

Отже, потенціал розширення обсягів та структурної оптимізації механізму міжнародної економічної діяльності можна реалізувати за кращої технологічної, промислової, експортної політики, за умов всебічного розвитку тих галузей, рівень яких забезпечує конкурентні переваги України. Такими галузями передусім є ракетно-космічне виробництво, літакобудування, суднобудування, окремі напрями машинобудування, виробництво енергетичного устаткування, приладів для кольорової металургів хімічної промисловості, впровадження сучасних біотехнологій, нових технологій у сферах електрозварювання, телекомунікацій, радіоелектроніки, фізики низьких температур, ядерної фізики.

Прикладами пріоритетних реальних та можливих сфер співробітництва у високотехнологічних галузях з використанням передових українських досягнень - є міжнародні програми ракетно-космічного комплексу морського базування Sea Launch та Globalstar, де застосовують українські ракети "Зеніт" та "Циклон". Проект Sea Launch особливо показовий щодо можливостей українських виробників брати участь у національних та міжнародних технологічно авангардних проектах. Йдеться передусім про вітчизняні КБ "Південне" із заводом "Південмаш" (провідні підприємства-партнери: з російського боку - "Енергія", з американського - "Боїнг"). Надзвичайно перспективним у глобальному конкурентному контексті є виробництво нових, перспективних вітчизняних моделей літаків АН-70, АН-38, АН-140 і різнотипних кораблів, а також здійснення ремонту суден за повним спектром послуг дев'ятьма українськими судно будівельними та судноремонтними заводами. Багато років заклади Національної академії наук України співпрацюють із американською фірмою Pratt and Uniti з метою розроблення і запровадження технологій ремонту турбін авіаційних двигунів. Академічні заклади щорічно виконують 300-350 контрактів, замовниками у яких стають фірми із провідних ринкових держав, зокрема США, Німеччини та Японії, а також Китаю.

Інформаційний тиск і новий світовий порядок: імперативи глобального інформаційного суспільства

Глобальний конкурентний тиск із застосуванням інформаційних переваг є третьою хвилею колоніалізму (перша - власне колоніалізм військових загарбань, політичний контроль над країнами, що розглядалися як ринки збуту та джерела сировини, работоргівля та ін.; друга - неоколоніалізм, який ґрунтувався на непрямих методах контролю, економічній експансії з допомогою кредитно-фінансового тиску як механізму несправедливого перерозподілу світового продукту, але "не цурався" й старих методик військово-політичної агресії). Вона послуговується інструментарієм попередніх моделей колоніальної експансії, але її основа - синтез засобів забезпечення переваг за критеріями багатства, оплати висококваліфікованої праці, залучення до певних країн, територій найпрогресивніших технологій, високо конкурентного виробництва. Ці кількісні переваги на рівні факторного аналізу втілюються в абсолютні та відносні, зумовлені вигідною спеціалізацією виробництва на інтелектомісткому виробництві.

Інформаційний колоніалізм виходить за межі економічних, політичних, військових методів забезпечення бажаного для сильних країн результату, все більше проникаючи в культурологічну сферу. Йдеться як про використання та всебічний розвиток реального і привабливого для потенційних мігрантів культурного потенціалу, так і про кампанію утвердження геополітичних переваг, певного способу життя.